Даю гарантию, что в бухгалтерии Романчука четко написано, сколько он давал Мериков и многим другим, - Корнацкий

Що відбувається у Миколаївській області? У чому причина звільнень керівників місцевих силових органів? Що насправді стоїть за відставкою губернатора Вадима Мерікова? На ці запитання відповів народний депутат з фракції «Блок Петра Порошенка», обраний по 132 округу Миколаївської області, Аркадій Корнацький. 

Останнім часом Миколаївська область є однією з найскандальніших. То начальника місцевої Нацполіції звільнять, то головний прокурор піде у відтавку, то затримають на хабарі першого віце-губернатора. Ще й голова ОДА Вадим Меріков написав заяву та пішов. Правда, не зовсім тихо: в інтерв’ю «Цензор.НЕТ»звинуватив у тиску народного депутата з БПП Аркадія Корнацького. Для об’єктивності ми надали слово іншій стороні конфлікту.

«НЕЗВАЖАЮЧИ НА ЗВІЛЬНЕННЯ МЕРІКОВА З ПОСАДИ, КОРУПЦІЙНІ СХЕМИ НІХТО НЕ СКАСУВАВ»

— В інтерв’ю нам колишній губернатор Миколаївської області Вадим Меріков назвав вас земельним рейдером та латифундистом. Стверджує, що не дозволяв вам незаконно привласнювати землі, ставки. Про що він говорить?

— Вибачте, не колишній губернатор, а до сьогоднішнього дня ватажок обласної шайки злодіїв при посадах. По-сучасному — корупціонерів. І титул губернатора личить Мерікову так само, як ішаку кавалерійське сідло. А що може говорити злодій, та ще й такий мародер, як Меріков? Звісно, брехати.

Але давайте почнемо з самого початку. Хто такі латифундисти? Це люди, які володіють якщо не мільйонами, то принаймні сотнями тисяч гектарів сільгоспземель. Скільки землі у мене? Дуже точно не скажу. Приблизно — гектарів сорок. Це здебільшого городи, земля в селі й попід селом, яку я купую у людей за високою ціною, як правило, коли вони самі мені її пропонують. Сподіваюся зробити на ній щось непересічне, гарне — для села й тих же людей, для нащадків. Наприклад, в одному місці дендропарк, в іншому — санаторій, в третьому — спортивно-оздоровчий табір.

А якщо йдеться про сімейне ТОВ «Агрофірма Корнацьких», яка орендує землю у близько 5 тисяч селян, то я з гордістю можу сказати, що за орендною платою, за турботою про селян-орендодавців і за соціальною сферою села це, гарантовано, одне з найкращих сільгосппідприємств України. Запитайте селян. Думаю, було б добре, якби таких «латифундистів » було побільше.

Тепер про рейдерів. Насправді, рейдери — це бандити, які останнім часом самі собі придумали таку «цивілізовану » назву. Але вони діють у складі банд, в тому числі за участі чиновників, суддів, прокурорів, поліцаїв. То нехай хтось скаже: якщо я бандит-рейдер, хто є членами моєї банди, нехай назвуть хоч одну людину. Може, це селяни, які виходять голіруч захищати свій хліб від озброєних бандитів Мерікова й Мультика? А от у складі банди Мерікова сотні злодюг: всі його заступники, з сумнозвісним Романчуком в тому числі, помічники, радники, керівники обласних і районних органів державного управління, керівництво обласної ради, багато голів районних адміністрацій та райрад тощо. Це все «білокомірцеві » бандити, які орудують на державній службі, а є і десятки кримінальників. І я підкреслюю: вся ця мерзота краде й досі, незважаючи на звільнення Мерікова з посади, корупційні схеми й потоки ніхто не скасовував. Вони йдуть і течуть, як і раніше.

Далі. Щодо ставків: 10 років тому я особисто вклав сотні тисяч доларів у те, щоб зробити три невеликих гарних ставки біля сіл Чаусово-2 і Кам’яна Балка. Агрофірма їх доглядає, а всю рибу, яку вирощуємо у них, по декілька тон щороку, восени безкоштовно роздаємо мешканцям довколишніх сіл, місцевим селянам. Жодного кілограма риби не йде на продаж. У людей також є можливість гарно відпочити біля води і порибалити вудкою — звісно, безоплатно. Два роки тому до мене звернулися мешканці сіл Секретарка і Велика Мечетня Кривоозерського району з проханням взяти в оренду ставки під їх селами, по яких попередні договори оренди закінчилися. Ті минулі орендарі за 20 років до такої міри загадили ці водойми, що ті перетворилися на смердючі замулені калабатини, де вже ні рибу розводити, ні скупатися неможливо. Я погодився зробити, по суті, чималий соціальний проект — вкласти декілька мільйонів гривень у розчистку й зариблення ставків, обладнання пляжів та місць для любительської риболовлі. До органів влади були подані відповідні клопотання. Але нічого не вирішується — ставки продовжують гинути. Ось ці ставки, дійсно, корупційна банда Мерікова й він особисто, як ми тепер знаємо з його власних слів, умисно не надає в оренду «Агрофірмі Корнацьких», чим вже спричинено шкоду в особливо великих розмірах довкіллю, бюджетам сільрад і селянам. Бюджети не отримують орендну плату, яка могла б становити понад 100 тисяч гривень, не одержали мінімум 10 тон безплатної риби — оце мінімальна ціна «подвигу» Мерікова із ненадання цих ставків у оренду «Агрофірмі Корнацьких».

Тепер щодо незаконного привласнення землі, яке я начебто хотів учинити і чого мені «герой» Меріков начебто не дозволив. Я публічно звертаюся до Генеральної прокуратури України з вимогою відкрити кримінальне провадження за фактом злочинних дій, про які повідомив Меріков у своєму інтерв’ю «Цензору». Якщо буде встановлено, що хоча б один такий факт стосовно хоч би одного квадратного метра землі мав місце ( я хотів його незаконно привласнити), я публічно заявляю, що добровільно складу мандат народного депутата і піду під суд. Те ж саме я зроблю, якщо буде встановлено такий же факт (бодай щодо 1 квадратного метра землі) з боку «Агрофірми Корнацьких». І друге звернення до Генеральної прокуратури: прошу розслідувати законність діянь голови Миколаївської обласної державної адміністрації Вадима Мерікова з питань його протидії спробам незаконного (з його слів) привласнення землі і ставків мною та ТОВ «Агрофірма Корнацьких». Результати обох розсдідувань прошу оприлюднити через прес-службу Генпрокуратури України.

— Ви начебто відокремлюєте себе від «Агрофірм и Корнацьких«, але всі вважають вас агробізнесменом і власником цього підприємства.

— Це черговий штамп, стереотип, які часто безпідставно видумують журналісти. Я народився та виріс у селі. Але більшу частину свого життя був відірваний від нього — 35 років проживав в столиці Радянського Союзу. Там навчався в університеті й працював за юридичним фахом. За винятком умовної кваліфікації «помічник комбайнера » і «причіплювач на тракторі Т-74», яких я набув, працюючи в юнацькі роки в колгоспі, в сільському господарстві жодного фаху не маю. Однак так склалося, що наприкінці 1990-х років моя родина була змушена у рідному селі допомогти односельчанам організувати приватне господарювання на землі. Я став інвестувати в сімейне господарство. Бо тоді колгоспи розвалилися, земля була приватизована. Нічого, крім боргів, у КСП не було. Причому вони були везичезними…

— В яких межах?

— Сотні тисяч гривень. На той час це були великі гроші. Й ні копійки обігових коштів, на які може здійснюватися виробництво. Односельці тоді звернулися до мене: «Аркадію, ти у нас на селі найграмотніший, допоможи. Було б краще, щоб ти забрав у нас паї «. І ми почали створювати господарство. Вони знали про те, що я купував земельні ділянки для сімейних потреб — ті, які межували із городами моїх батьків. Для мене рідне село завжди було пріоритетом першого ряду — поряд із сім’єю, батьками та дітьми. На підсвідомому рівні я відчував, що у будь-якому випадку сюди повернуся. Тож моїми батьками 18 років тому, звісно, не без моєї допомоги, було викуплено у односельчан 517 земельних часток (паїв), плюс їхні два пая, всього 519…

— Це скільки гектарів?

— Близько 1800 гектарів. Це вся земля того колгоспу, який був у нас в селі Чаусово-2 Первомайського району Миколаївської області. Я до створення сімейного підприємства «Агрофірма Корнацьких» мав відношення як інвестор. Вклав чималі гроші. Йшлося вже не про півмільйона (бо то були борги КСП), а приблизно півтора мільйона доларів — це тільки за землю і за майнові паї. А потім ще декілька мільйонів доларів на придбання техніки й будівництво.

— Звідки у вас було стільки грошей?

— Ну, по перше, не такі це вже й великі кошти. Корумпованим посадовцем я ніколи не був, гроші заробляв своєю працею. Почав займатися підприємницькою діяльністю ще у 1987 році. Перше підприємство «Каскад» створив разом зі своїми університетськими друзями. Крім того, заробляв як юрист. Представляв інтереси фізичних осіб у судах або підприємств у арбітражах (тоді ще були такі судові органи). Потім перейшов до інвестиційної діяльності. Почав вкладати кошти в різні активи, зокрема земельні. Здебільшого у Підмосков’ї. Це вже були чималі обороти. Під кінець 1990-х я вже мав заощадження і збирався придбати в Криму недіючий санаторій на березі моря. А вийшло так, що кошти пішли на створення підприємства у рідному селі. Як я вже сказав, «Агрофірма Корнацьких» починалася із 1800 гектарів землі. Протягом декількох років вона дуже швидко виросла. Але завдяки не якійсь агресивній інвестиційній політиці, а тому, що селяни із сусідніх сіл, знаючи, як у Чаусово-2 робляться справи, самі йшли й просили взяти їхню землю.

— Чому так відбувалося? Не могли її обробляти, були потреби в коштах?

— Не тільки не могли її обробляти, а вже здавали іншим орендарям. Але те, як з ними співпрацювали, їх не влаштовувало.

Однак, починаючи з січня 2001 року, купувати земельні паї уже було неможливо. Розкажу, чому. 29 серпня 2000-го Президент Кучма був у сусідньому селі Чаусово-1 (яке є «дзеркальним » щодо нашого Чаусово-2). Йому розказали, що Корнацькі купляли паї. Він сходу оголосив, що такого бути не може, бо є його указ, який забороняє скуповувати землю. Я з великим подивом тоді переконався в тому, що навіть Президент не знає законодавства, і того, що саме він підписує. Бо його указ від 10 листопада 1994 року під таким красномовним номером 666 (усміхається. — О.М.) дозволяв вільно продавати та купувати земельні паї.

— А навіщо Кучма вирішив «перекрити кисень» Корнацьким?

— Думаю, він просто напідпитку повипендрювався перед людьми, коли з ними спілкувався. У мене, до речі, є відеозапис цієї зустрічі. Ще знадобиться.

Я ж з цього питання судився з Кучмою. Дійшов до Європейського суду з прав людини. Але Майдан 2004 року поставив крапку на цьому. Кучма залишився в історії, а я перестав вести з ним боротьбу на знищення.

Так от повернуся до тієї історії. Кучма дав вказівку прокуратурі та міліції «впіймати тих шахраїв», а селянам обіцяв повернути землю, причому безкоштовно. А коли повернувся в Київ, наказав створити комісію та провести по всій країні моніторинг покупки паїв. Виявилося, що вони досить активно продаються та скуповуюються. Але найпомітнішим явищем було наше село. Тож за наказом Кучми Верховна Рада заборонила купувати та продавати земельні паї. Можна сказати, що мораторій розпочався з Корнацьких. На превеликий жаль.

З 2001 року агрофірма бере землю в оренду. Таким чином створилося землекористування у 16 тисяч гектарів. Це не таке велике господарство. Бо латифундією в Латинській Америці називають сотні тисяч гектарів, інколи — мільйони гектарів. В Украіні є агрохолдинги у сотні тисяч гектарів землі. А у нас це — середнє підприємтво.

«МЕРІКОВА ДО РІВНЯ ПОЛІТИКА ПІДНЯВ МІСЦЕВИЙ ОЛІГАРХ»

— Чому Меріков так на вас обізлився? Що ви не поділили?

— Я ніколи із злодіями нічого не ділив. А він саме те, що на їх ньому жаргоні називається «злодій по життю». Сформувався як людина в одній із миколаївських банд. Був рекетиром на ринку. У Миколаєві всі знають, хто його «хрещений тато» — Олег Богомаз. Це місцевий олігарх, який підняв Мерікова до рівня політика. Його угруповання «тримало» ринки, потім якимось чином він опинився у числі акціонерів Миколаївського глиноземного заводу, продав свої акції за великі гроші, став доларовим мультимільйонером і почав вкладати гроші в політику, спонсорувати «Батьківщину «. Ростив кадри, щоб вони були не тільки в криміналі, а й в органах влади. Згодом почав давати кошти й на «Народний фронт» — «розкладав яйця по різних корзинах». Я, грішним ділом, знайомий з Богомазом. Нас познайомив той же Меріков у 2013 році. Це було випадково чи сплановано — я не знаю. Скоріше заплановано. Якось зустрічаюся з Меріковим у Миколаєві у виборчих справах (він тоді був керівником обласного виборчого штабу ), а поруч з ним якийсь незнайомий чоловік в окулярах. Каже, познайомтеся, це Олег Миколайович Богомаз. Потім мені у розмові Богомаз казав: «Никто не верил, что из Вадика может быть толк. Один я верил, и сделал из него человека «. Але по-їхньому це означає не стати порядною людиною, а «піднятися» до великих можливостей по незаконному збагаченню.

Меріков прийшов у політику із однією-єдиною конкретною задачею: забезпечувати «корпоративні інтереси» злодіїв, і свої власні, звісно. Він крав скрізь і всюди — на яких тільки посадах не перебував. І досі успішно цим займається. Вже декого із своїх «вчителів» переріс. Бо вже діє не тільки на миколаївському рівні, але й на загальноукраїнському. Понад два роки тому, з часів завершення Євромайдану, він став місцевим представником загальноукраїнської політичної банди корупціонерів (я б так це назвав), яка після Майдану прийшла до влади і сьогодні ще міцно там сидить. Причому, і не збирається покидати своє місце: як можемо побачити навіть із заяви самого Мерікова, яку він зробив «Цензору», загальноукраїнська банда, до якої він належить, готує захоплення влади. Він же сказав: «Мені зараз багато хто буде плювати в спину, але я точно знаю, що це ненадовго». Бачите, він напевне знає, що це ненадовго, у них у банді вже точно визначено час, коли вони захоплять владу! Це не тільки погроза мені й іншим таким самим як я «друзям » корупціонерів » — він проговорився, що їхня банда має чіткий план державного перевороту в Україні! Бо у демократичний спосіб — через вибори, ця мерзота ніколи до влади більше не потрапить. За них ніхто не проголосує. Попри те, що український виборець є дуже проблемним (дуже часто купується на гречку та обіцянки), однак дурнів стає все менше. Єдиний спосіб, яким вони можуть цього досягти, це силове захоплення.

— Але губернатора призначає Президент за погодженням з Кабінетом Міністрів…

— Ви все правильно зауважили. Кабміном після Революції гідності керував Яценюк. Хоч це і колективний орган, але тоді було одноосібне управління. Безумовно, між політичними силами, напевне, був квотний принцип розподілу посад. В тому числі, по областях. 29 липня 2014 року у мене була співбесіда у Президента стосовно майбутніх виборів — мені пропонувалося йти від БПП. В цей день Зубко у Миколаєві представляв Мерікова. Я Порошенку казав: «Петре Олексійовичу, ви розумієте, що це злодій? Він буде красти». На що він мені відповів: «По-перше, потрібно зробити все, щоб такого не дозволити. По-друге, я нічого не міг зробити, бо Яценюк буквально лягав трупом, щоб на Миколаївщину призначити Мерікова». Політика перемогла здоровий глузд. Миколаївщина на два роки отримала злодія. Я навіть не можу до нього застосувати слово корупціонер, бо це для нього комплімент. Це мародер. Разом зі своїм шефом Яценюком вони не просто крадуть під час війни, а тягнуть у сиріт, дитячих закладів, будинків для інвалідів. Це мерзотники, які обкрадають мільйони малозабезпечених людей.

— Меріков пішов у відставку. Каже, що так хотів припинити розхитування політичної ситуації в області. Яка справжня причина, на вашу думку?

— Найбільшим розхитуванням ситуації було якраз перебування Мерікова при посаді, бо народний гнів постійно наростав, і міг в будь-який момент вибухнути. Зараз на певний час трохи «випустили пару». Але ж це ненадовго. Якщо швидко не вичистити з органів влади всю ту мерзоту, яка в них сидить, та не посадити таких «романчуків» та «мерікових «, то народ довго не терпітиме. Насправді те, що Президент тільки відправив Мерікова у відставку, є величезним подарунком цій нікчемній особі. Його потрібно було із кабінету одразу вести до в’язниці.

Конкретною причиною та приводом відставки став арешт його першого заступника Миколи Романчука. Меріков каже, що був цим здивований, і що він не знав, що той крав. Я навіть не знаю, як це назвати. Це вже не просто тримати всіх за дурнів — це він вже просто не зміг придумати ніякої іншої відповіді! Всеодно що сказав: «Ой, я такий затурканий, такий затурканий, я нічого не знаю».

Вся так звана команда Мерікова, я підкреслюю, вся до єдиного, це взаємопов’язані злодії, включаючи жінок (наприклад, зараз починають випливати корупційні діяння заступника губернатора Оксани Янішевської). А про Романчука варто розпитати тих, хто з ним співпрацював у силу службових обов’язків — тих же голів райдержадміністрацій, наприклад. Вся його робота, це був такий своєрідний корупційний цирк. Дзвонив комусь із них та казав: «До тебе приїде такий-то, він буде постачати в школи вугілля». Той відказував: «Як так?! Потрібно конкурс, пройти всі процедури». Романчук у відповідь: «Ти що, не чув?! Якщо ні, завтра підеш на килим до шефа». Тобто до Мерікова. І наступного дня або через день «нєпонятлівий » уже отримував «втик «. Романчук — це одна з «прокладок » Мерікова, як і його помічники та особливо так звані радники. Романчук майже не «шифрувався » — не боявся ніякого документування, бо в них все було «схвачено». На зарплаті були обласний прокурор, керівництво СБУ…

— Поліція?

— Я не кажу про поліцію, бо це окрема тема. Вона була не на зарплаті, а на «побігушках». Спочатку ж Меріков і Богомаз у березні 2014-го проштовхнули в «губернатори » «Хероя України» (так його звуть в Миколаєві), нинішнього підслідного Романчука. А керівником УВС (завдяки близьким стосункам Мерікова з Аваковим) призначили рідного брата Мерікова Артура, який вже давно був на пенсії та жодним чином не відповідав критеріям посади начальника обласної міліції. До виходу на пенсію за час своєї служби в міліції, окрім скандалів за побори, він ніяк себе не проявив. Вадим Меріков з Аваковим (за згоди Яценюка) повернули його одразу на посаду начальника головного управління в Миколаївській області. Кажуть, всі «мєнти», навіть прошмалені корупціонери, плювалися, бо знали, хто він такий.

Через кілька місяців, коли корупційні справи пішли серйозні, і красти треба було мільярдами, Романчука відвели на другий план, а Вадима Мерікова призначили головою облдержадміністрації. Його брата (щоб, ніби, не було конфлікту інтересів) перевели в Херсонську область. А тут поставили Віталія Гончарова — охоронця Богомаза. Людину, яка на той час уже 17 років не служила у міліції, а на пенсію пішла з посади заступника командира роти. Це була чергова насмішка і над здоровим глуздом і над «правоохоронною системою». І знову — корупційна оборудка з Аваковим.

А всіх «регіоналів», які були в області, зберегли у кріслах. Навіть там, де мери міст самостійно писали заяви на звільнення, їх примушували залишатися.

— Навіщо?

— Щоб красти через налагоджені корупційні механізми. Бо могли ж прийти майданівці, чесні люди. А такі там були не потрібні.

— Романчука затримали, звільнили головного прокурора області, керівника поліції…

— Останнього теж потрібно було одразу посадити. Пародія на реформу поліції в Миколаївській області є найбільш одіозною серед усіх інших областей Украіни.

— Чому?

— Бо практично всі нові поліціанти прийшли за хабарі. Окрім тих, хто був потрібен для картинки, щоб з ними робили селфі — особливо фотогенічні приймалися начебто безплатно. Але, безумовно, купивши собі права на управління автомобілем — це легко перевірити. Тепер ми бачимо, які жахливі вони вчиняють ДТП, бо так і не навчилися їздити. Так само за хабарі залишилися на посадах старі міліціянти. Платили, в середньому, півтори тисячі доларів. Гроші не брали хіба із особливо наближених, які щонеділі заносять кошти, які витягають із тіньового, кримінального бізнесу типу наркоторгівлі чи проституції.

— Я вас хотіла запитати, чи не є ці звільнення «чисткою»?

— Певною мірою — в тому числі й від «чесних ментів». Але вона не є тим землетрусом, який красномовно анонсував Юрій Віталійович Луценко. Вибачте, який це землетрус, коли всіх «погладили по голівці» та відпустили?! Так можна було б говорити у разі появи кримінальних справ. Я вам даю гарантію, що в бухгалтерії Романчука чітко написано, скільки він давав Мерікову, і багатьом іншим. Але ж його справу будуть намагатися «спустити на гальмах». Бо він скаже: «Хлопці, якщо ви мене посадите, я всіх назву — хто, скільки отримував, як крали і де». Він не сяде. Буде умовний термін. А то й взагалі «доведуть», що йому хтось борг віддавав, а не хабар він брав. Як може банда посадити одного зі своїх?! Нахабно вірять у те, що народ це все проковтне, а вони й надалі будуть «правити бал» та грабувати.

«СУСПІЛЬСТВО СТАВИТЬ ЦІЙ ВЛАДІ ОДИНИЦЮ З МІНУСОМ»

— Чому на Миколаївщині немає нового губернатора?

— Зараз виконує обов’язки ставленник того ж Мерікова. Звісно, втілює кожне його слово. А нового губернатора немає завдяки нашим великим громадським активістам та євроінтеграторам, які добилися «прогресивного» закону про державну службу. Тепер на посади голів райдержадміністрацій та ОДА потрібно призначати людей по конкурсу. Але законодавства по ньому немає. Комісію створити неможливо. Тому мафія плеще в долоні недолугим младореформаторам, як я їх називаю. Я не говорю, що ентузіазм політичної молоді — це погано. Ні. Це чудово. Але до нього потрібні ще мізки, життєвий досвід та правова грамотність — необхідно розуміти, що ти робиш. А ми півтора роки роботи Верховної Ради приймаємо юридичний хлам та спам. Ці зміни до законодавства, які голосуються, лише погіршують законодавство і життя людей.

— У нас з вами розмова вийшла вся у чорних кольорах. Хороше щось є?

— Як колись сказав японець, який приїхав до нас в Україну: «Діти у вас чудові, а все, що ви робите руками — жахливе » (посміхається. — О.М.). Я не вмію і не хочу брехати, тому розказую все як є, як бачу сам.

Насправді, у нас дуже мало світлих фарб не тільки у політикумі чи Верховній Раді. Така ж ситуація панує у настроях суспільства. Це адекватна реакція. Подивіться останні дослідження групи «Рейтинг» на замовлення Міжнародного республіканського інституту (показує на планшеті інфорграфіки із опитуваннями про оцінку роботи Верховної Ради, Президента, уряду, про довіру до органів влади та симпатії до перших осіб держави, про стан життя. — О.М.). Настрої жахливі. Яку таблицю не візьміть, скрізь дуже погано — один чорний колір, або різні відтінки червоного.

— Що це означає?

— Те, що суспільство ставить одиницю з мінусом цій владі. Особисто я вражений результатами цього дослідження. Бо не думав, що мої настрої настільки збігаються з тим, що думають люди. Я сподівався, що вони не бачать так багато негативу, як я. Але, вочевидь, вже дійсно дістало. І все ж у суспільстві постійно спрацьовує ментальність українця…

— Терплячість?

— Саме так. Щоб тільки не було гірше. Є кусок хліба — і слава Богу. А дослідження показують, що ця ментальність змінюється. Правосвідомість людей зростає та вдосконалюється. Їх починає більше турбувати доля країни та нащадків, аніж холодильник. Електоральне поле популістів звужується. З’являється все більше тих, що мислять тверезо. Це подає великі надії. А для нинішньої влади означає крах.

Звичайно, хочеться говорити про світле майбутнє. Але наше державне керівництво не дає цього робити. Якщо до осені, дасть Бог, не станеться захоплення влади цими змовниками і державними зрадниками (в числі яких і сумнозвісний Меріков), почнеться бурхливий політичний сезон. Але й тоді будуть швидкі зміни — або в хорошу сторону повного оновлення політичної системи через прихід нових сил або через переворот. За другого варіанту країні — кінець, бо вона потрапить у рабство бандитів при владі дуже надовго і буде зруйнована.