"У Бахмуті на «Вагнер» чекає розгром. Пригожин це розуміє", – Череватий

Чи залишається українська армія в Бахмуті, чи справді готується оточення російських угруповань там, які мотиви переслідує Пригожин останніми заявами про "взяття міста" і вивід військ – в інтерв'ю розповів речник Східного угруповання військ ЗСУ полковник Сергій Череватий.

Цими вихідними ватажок "вагнерівців" Євген Пригожин заявив, що його війська нібито повністю захопили Бахмут. Він також сказав, що з 25 травня виводить своїх найманців на відпочинок після "224 днів" важких боїв, які вони вели за це місто.

Деякі іноземні журналісти, неправильно зрозумівши слова Володимира Зеленського, теж повідомили, що нібито він визнав втрату Бахмута. Згодом і він, і представники військового командування це заперечили.

Про те, що зараз відбувається всередині та довкола Бахмута, і чим пояснюються заяви Пригожина – в інтерв'ю РБК-Україна розповів речник Східного угруповання військ ЗСУ полковник Сергій Череватий.

– На вихідних в інформаційному полі була плутанина щодо заяв про Бахмут. Пригожин сказав, що вони нібито зайняли останню багатоповерхівку на південному заході міста. Що взагалі зараз там відбувається? І чи контролюємо ми зараз якусь територію у самому місті?

– Так, ми тримаємо низку будівель. І в нас ще є там фортифікаційні споруди, окопи, опорні пункти, зокрема і в південно-західній частині міста. У неділю Сили спеціальних операцій та прикордонники публікували відео з самого Бахмута.

Мотиви заяви Пригожина не складно зрозуміти, якщо подивитись наші попередні аналізи. Ми казали, що у "вагнерівців" дуже великі втрати і закінчується особовий склад, на відміну від боєприпасів. У них немає снарядного голоду – у них серйозні проблеми з людьми. Поповнювати немає звідки, втрати величезні.

Відтак, щоб, напевно, зберегти залишки свого особового складу та репутації, йому нічого не залишається, крім того, щоби придумати таку спеціальну інформаційну операцію: мовляв, я вже переміг і йду, а далі хай розбирається регулярна армія, яку він сам же критикує і каже, що вона ні на що не здатна. Ось така країна сюрреалізму.

Найцікавіше, що потім його привітав Путін. Тобто він, по суті, вітає ватажка терористичного угруповання, яке поза всіма законами Російської федерації. Це просто ознака повної деградації цієї держави. І тим самим він підкреслює, що лише "вагнерівці" за останні багато місяців виявилися боєздатними. Фактично, крім них під час цього фейкового великого наступу більше ніхто з російських військ нормально не воював.

– Чи можете ви оцінити в відсотковому співвідношенні – скільки території міста ми контролюємо? Це один, два відсотки, п'ять?

– Детально сказати не можу. Це невеликий плацдарм, який ми утримуємо для недопущення повного взяття росіянами міста. І туди є можливість доставляти боєприпаси та все необхідне для оборони.

– Це район "Літака"?

– Так, це район "Літака".

– Чи правильно я розумію, що в самому місті воюють "вагнерівці", а російська регулярна армія знаходиться в районі Бахмута – на флангах?

– Здебільшого на флангах. Коли вони почали сипатися, туди підтягували і 72-гу бригаду збройних сил РФ, і десантні підрозділи. Але і в самому місті також знаходяться інші підрозділи. Вони там понесли великі втрати і тому потрібно було доукомплектовувати за рахунок інших підрозділів.

– Яка зараз ситуація на флангах? Були заяви, що ми там просуваємось.

– Так.

– Які переваги дають нам ті позиції, що ми вже зараз зайняли?

– Ми, на відміну від них, не придумуємо якісь легенди, що це великий наступ тощо. Це проходить в рамках успішної оборонної операції на Бахмутському напрямку. Чому вона успішна? Тому що ми досягли головних цілей. Ми не дали їм прорватися, поламати наші бойові порядки, знищити наше угруповання, що там воює, оточити його. І крім того, ми нанесли їм колосальні втрати.

Генерал Сирський сповідує принцип активної оборони. У нас там немає переваги ні в чисельності особового складу, ні в техніці. Але де є можливість, де завдяки своїй зібраності, правильній тактичній побудові, використанню комбінованої західної та радянської зброї ми проводимо контратаки і рухаємося. Протягом тижня нам вдалося просуватися від 150 до 2 кілометрів на добу. За останню добу (розмова була 22 травня, - ред.) на різних ділянках ми просунулися від 250 до 400 метрів. Це небагато. Але це дозволяє нам зайняти панівні висоти, щоб краще наносити ураження по угрупованню ворога в Бахмуті.

– В останні дні були з нашої сторони заяви, що українські війська взяли Бахмут у напівоточення, що ми наближаємося до взяття міста в тактичне оточення. Чи можете пояснити, що мається на увазі, бо принаймні на тих картах, що є у відкритому доступі, цього не видно?

– Насправді, це сказано трохи з елементом проекції. Більш точно сказати, як говорив командувач, генерал Сирський, що ми саме наближаємося до тактичного оточення цього населеного пункта. Адже в нього є найбільш детальна оцінка, він знає сили ворога, його слабкі місця.

Тактика ворога дуже екстенсивна, він завалює нас тими тактичними групами. Для них це призводить до дуже великих втрат. До того ж саме місто вони фактично зруйнували. Воно їм уже не може слугувати великим опорним пунктом для побудови там ешелонованої оборони. Якщо вони будуть оточені з флангів, то будуть постійно накриватися потужним артилерійським вогнем, не матимуть де від нього сховатися і не матимуть можливості підтягувати резерви. Тому якщо збережеться така ж тактична обстановка, яка є в районі Бахмута зараз – це фактично призведе до того, про що сказав командувач.

– Це за умови подальшого просування на флангах, правильно розумію?

– Так. Плюс, у нас завжди можуть бути для них тактичні несподіванки.

– Зустрічала протилежну інформацію на рівні соцмереж щодо трьох ділянок. Це Кліщіївка, район Берхівського водосховища та Сакко і Ванцетті. Під чиїм контролем зараз ці локації?

– Один із напрямків, де ми рухаємося успішно – це якраз в напрямку Кліщіївки. Ми її ще не зайняли, але рухаємося в її напрямку. У районі Берхівського водосховища теж є просування.

– Ми вже кілька місяців чуємо розмови про велику наступальну операцію, яку готує українська армія. Ці контратаки в районі Бахмута є якимось її елементом, частиною, початком тощо?

– Можна сказати, що це є елементом у великому стратегічному задумі. Одне з наших головних завдань – це вимотування та обезкровлення противника, максимально вибити його бойових потенціал, знищити якомога більше особового складу та техніки. Тому що наступальний бій найважчий у сенсі втрат. І коли наші заготовлені резерви, які зараз навчаються за кордоном, в Україні, прийдуть і їм доведеться вести потужні наступальні бої, щоби викинути ворога, то одна річ, коли тебе зустрічає противник повністю озброєний, морально готовий. І інша річ – коли він побитий, пошматований, деморалізований.

Головний подвиг наших героїв Бахмута – це те, що вони, по суті, знищили "Вагнера" – одне з найбоєздатніших підрозділів росіян, і загалом вимотали все вороже угруповання дуже великою ціною. Наші втрати на порядки менші ніж у них, але вони і на порядок цінніші для нас, ніж для них. Якраз ця заява Пригожина, що з 25 травня він виводить війська – це доказ поразки і латентної капітуляції.

– Як ви вважаєте, Пригожин справді виведе "вагнерівців" з 25 травня і чи є у Росії кого на їхнє місце послати? Бо коли попередній раз вони говорили про те, що на їхнє місце прийдуть підрозділи "Ахмат" – ну така собі заміна.

– "Вагнерівці" однозначно потужніші "Ахмата". Не тому, що вони великі воїни, хоча там і були більш підготовлені підрозділи. А тому, що вони досягали результат кривавою дисципліною та насиллям. А у чеченців яка може бути мотивація? Їх Росія і без того пошматувала. Вона їм принесли стільки втрат, щоб за неї ще ложити життя? До того ж вони, як правило, виконували ролі "поліцаїв" на окупованих територій. Тому ця тема швидко померла, і зараз я вважаю таку заміну малоймовірною.

Але ви правильно поставили питання. Я думаю, що Пригожин неймовірно хоче звідти піти. Він хоче зберегти залишки свого особового складу і репутації. Адже він розуміє, що далі на них там чекає кривавий розгром. Пригожин – не військовий, він просто авантюристичний бізнесмен. Але він бачив, що генерал Сирський влаштував на Харківщині, коли регулярна армія просто тікала куди бачить. І він усвідомлює, що командувач може організувати далі для "вагнерівців". Пригожин чудово розуміє, що рано чи пізно (найімовірніше – рано) його просто розіб'ють вщент. Тому, на мою думку, цим страхом та розумінням своїх перспектив і продиктована його заява.

– Поправте мене, якщо я неправильно зрозуміла. Пригожин побачив рух наших військ на флангах і, будучи не цілковитим дурнем, він зрозумів, чим це загрожує будь-якому російському угрупованню, що буде далі в Бахмуті – її оточать, витіснять або винищать. Тому він порахував, що краще зараз на цій "переможній ноті" сказати "далі ви самі".

– Він не великий воєначальник, але загалом не дурна людина. І його радники серед силовиків щодня звітують про втрати та дають якісь розвіддані. Він правильно склав два фактори. Наприклад, за минулу доби в них 120 вбитих та 144 поранених, тобто рота вбитих і рота поранених – це дуже багато. Тому він розуміє, що час уже тікає і залишки його головного капіталу – ПВК, завдяки якій він хотів здобути якусь політичну суб'єктність – вичерпуються. Усі його "фріковські" заяви протягом останніх місяців – це якраз результат його розуміння, що "Вагнер" закінчується.

У нас з ним десь півтора місяця тому відбулася заочна дискусія. Я сказав, якщо збережеться тенденція таких втрат і йому не відновлять можливість вербування у в'язницях – то Бахмут стане останнім рубежем "Вагнера". Після цього він зняв на окраїнах Бахмута біля їхнього танка Т-34 відео, в якому назвав мене "генерал Череватий" і сказав, що я все кажу не так.

А буквально через місяць він сам почав кричати про їхні втрати і про те, що їм не дають снарядів, хоча це була брехня. Тоді він ще казав, що з 10 травня виведе свої війська. Тобто він шукав будь-який привід, щоби покинути позиції. І тепер ним був придуманий такий благородний привід: "ми перемогли і йдемо на високій ноті, а ви далі продовжуйте нашу справу".

– Він хоче зберегти особовий склад, щоби брати участь у більш вигідних операціях за межами України?

– Частина його доходу – це якраз операції в країнах, де є локальні конфлікти і де є можливості заробляти на нафті, газі, алмазах. Але у нього є і важливіша мета. Чимало аналітиків каже, що Росія наближається до великої смути. І кожна солідна людина там прагне створити свою ПВК. У нього вона вже є і в нього вона поки що найпотужніша, навіть попри ті втрати, що їм нанесли. Якщо йому вдасться зараз втекти з Бахмута, то в нього будуть найсильніші бойовики. Зараз їх можна прирівняти до армії середньостатистичної армій країн Центральної чи Східної Європи. Тому йому хочеться зберегти один із найпотужніших своїх активів, який допоможе йому відстояти свій бізнес, життя і майбутнє.

– Як ви вважаєте, чи дадуть Пригожину все-таки вивести війська з Бахмута з 25 травня?

– Думаю, будуть докладатися всі зусилля (з боку російського керівництва, – ред.), щоби він це не зміг зробити. Мій прогноз такий.

– Скільки російських військ воює в районі Бахмута і які в них втрати?

– У районі Бахмута воює понад 40 тисяч російських військ, у них приблизно 250 танків, до 300 артилерійських гармат і до 150 РСЗВ. Що стосується втрат, учора Джо Байден сказав про приблизно 100 тисяч пораненими та вбитими. Перед тим контрадмірал Джон Кірбі теж казав про 100 тисяч, з яких, за його словами, 20 тисяч точно летальні жертви. Наш міністр оборони Олексій Резніков називав втрати в 70 тисяч, але, можливо, він говорив про меншу ділянку. Всі ці цифри абсолютно релевантні з огляду на їхні щоденні втрати.

– Щоденні втрати, наскільки я розумію – це понад 100 вбитими і стільки ж – пораненими?

– Так. Цифра за останню добу – 120 вбитих та 144 поранених – це якраз середньостатистичний показник. Це мова про Бахмут та околиці.

Джерело