Сучасні проблеми виноробства в Україні

Значна частина території України розташувалася між 30-ою і 50-ою паралелями, тобто ідеально підходить для виноградарства і виробництва вина. Здавалося б, що для ведення власної діяльності необхідно лише засадити виноградники та закупити устаткування. Але попри сприятливі кліматичні умови, галузі теруарного і комерційного виноробства знаходилися в стані тривалого спаду.

Стан виноробницької промисловості в Україні

Загальна економічна криза, відсутність актуальних законодавчих норм виробництва винної продукції, застаріле устаткування призвели до закриття підприємств і наростання нереалізованого потенціалу.

На цей час під виноградники в країні відведено всього 44 тис. га. Зниження використання земель під вирощування виноградної сировини пов'язане з дорожнечею насаджень, неможливістю узяття землі в оренду на тривалі терміни. Бюрократичні умови видачі ліцензій на випуск продукції виноробства і торгову діяльність підприємств також гальмують розвиток галузі. Переважання об'єму імпорту над експортом винних напоїв, відсутність належного контролю за діяльністю підприємств з боку державних структур, закупівля неякісної сировини призвели до зростання долі фальсифікату на внутрішньому ринку.

Складнощі в організації власних виноробницьких підприємств, призводять до збільшення долі імпорту на внутрішньому українському ринку. Попри усі складнощі, в українського виноробства існує величезний економічний потенціал. І допомогти розширенню можливостей області покликані зміни в законодавстві.

План розвитку галузі

Для розширення меж виробництва продуктів виноробства розроблена державна програма, розрахована на поліпшення економічного стану виноградарства, приведення нормативних документів галузі у відповідність з міжнародними нормами діяльності.

Зміни в законодавстві покликані розкрити потенціал розвитку виробництва теруарних винних напоїв для підприємств, де вина проходять повний технологічний цикл без додавання чужорідних спиртів, через пневматичні преси і інше устаткування проходить тільки виноград власного виробництва, а обсяг продукції не перевищує 10 тис. декалітрів/рік. Також для компаній тих, що використовують власну сировину скасували ліцензію на оптову торгівлю.

До 2025 року план розвитку галузі припускає:

Збільшення об'ємів споживання українського столового винограду, доведення виробництва продукції до рівня задоволення попиту населення;

Розширення меж для експорту винної продукції;

Створення умов для підняття конкурентного рівня продукції виноробства шляхом збільшення якості сировини, модернізації устаткування;

Розширення виноградників і збільшення кількості посадочного матеріалу в півтора раза;

Відведення 10% галузі під винну продукцію з автохтонних сортів винограду.

При дотриманні умов програми економічна вигода держави зростає удвічі внаслідок отримання податків, а малі господарства отримують право на безперешкодний легальний розвиток.

Досвід зарубіжних країн

Для розвитку виноробства Україна може скористатися прикладами успішних сусідів: Греції, Грузії, які значно понизили об'єми використання зарубіжних сортів посадочної сировини, зосередившись на посадці автохтонних і використанню їх потенціалу для створення унікальних вин, здатних стати відомими у всьому світі.