Слідами прямого ефіру з депутатами Южноукраїнської міської ради

З того часу, як було проведено останній прямий ефір на телеканалі «Квант», минуло більше 10-ти років. Наразі у місті лише студія телевізійних новин ВП ЮУАЕС має необхідну технічну базу для проведення прямих ефірів. 6 лютого традицію проведення відкритого діалогу з актуальних для містян тем було поновлено. Гостями студії були депутати Южноукраїнської міської ради Сергій Снітков, Євген Квасневський та Олександр Палій. Розмова стосувалась кризи у місцевому самоврядуванні міста.

Протягом ефіру южноукраїнці мали змогу поставити питання народним обранцям за телефоном або через вайбер. Через брак часу гості студії не встигли відповісти на всі питання южноукраїнців. Тому питання, які залишились без відповіді, та додаткові, що виникли під час спілкування, ми поставили депутатам і пропонуємо нашим читачам ознайомитися з ними.

- Ви намагаєтесь пояснити южноукраїнцям своє бачення ситуації у місті. Припустимо, так і буде, і люди підтримають вашу позицію. Що далі? Що людям робити з цим розумінням і цим знанням? Ви хочете змусити южноукраїнців робити те, що не змогли ви – переконувати Дзюбенко у незаконності її дій? Це схоже на спробу перекладання відповідальності. Яким чином люди повинні переконувати Дзюбенко? Брати штурмом будівлю виконкому?

О.Палій

- Найгірше – це радикальні методи. Все потрібно вирішувати в законному руслі, через правоохоронні органи або через суд. Людмила Дзюбенко тримається за посаду, не дає працювати депутатському корпусу, тому багато питань, вирішення яких чекають люди, залишаються сьогодні відкритими. Я вважаю, що все врегулюється, потрібно трошки зачекати.

 С.Снітков

- З деяких міських сайтів постійно ллється не лише потік неправдивої інформації, але й відвертий бруд та образи на адресу депутатів, які сформували у міській раді більшість. Тому мета проведення прямого ефіру – донести до южноукраїнців нашу точку зору, вислухати наші аргументи.

- Що для вас важливіше? Довести свою правоту чи налагодити життя у місті? Навіть якщо ви доведете свою правоту, це буде занадто пізно і вже буде спричинено непоправні збитки як місту загалом, так і окремим людям, які не можуть наразі отримати матеріальну допомогу за станом здоров’я, ліки за програмою «Доступні ліки», хворим, які не дочекаються відкриття відділення гемодіалізу. Поступіться вже своїми амбіціями, закрийте 42 сесію, якщо це є умовами іншої сторони. Особисто мене ви лише так переконаєте у тому, що справді дбаєте про громаду.

С.Снітков

- Ситуація у місті патова. І мене теж мучить думка, чи правильно я дію. Коли навіть юристи не можуть пояснити, чи правильно ми діємо, чи ні, адже думки юристів теж різні з цього приводу. Я, як і будь-яка людина, яка аналізує свої дії, звертаюсь до законодавчої бази. 46 стаття Закону України «Про місцеве самоврядування» чітко вказує, що сесія може бути скликана депутатами відповідної ради, які становлять не менш як одну третину складу ради; сесію міської ради відкриває і веде міський голова, секретар ради. У деяких випадках сесію відкриває за дорученням групи депутатів, з ініціативи якої скликана сесія, один з депутатів, що входить до її складу, а веде за рішенням ради – один з депутатів цієї ради. Там чітко прописано, що сесія ради є повноважною, якщо в її пленарному засіданні бере участь більше половини депутатів від загального складу ради.

В чому і полягає абсурдність ситуації. Є більшість, яка працює, але є меншість, яка намагається диктувати свої умови. Рішення ухвалюються більшістю голосів. Це принцип роботи і міської ради, і не лише її. У профспілковому органі, наприклад, цей принцип чітко діє. Яке б рішення ми не розглядали чи на засіданні профспілкового комітету, чи на конференції, воно ухвалюється більшістю голосів і є обов’язковим для виконання усім.

О.Палій

- Питання не в тому, що більшість не працює з меншістю. Питання у тому, що більшість працює, а підпорядкована їй людина, яка є керівником органу виконавчої влади, робить навпаки. Мета цього ефіру, а ми розуміємо, що ефір не вирішить проблем, доведення до людей реальної інформації. На нашу адресу лунають різні звинувачення в «жовтій» пресі, а ми хочемо довести людям, яким є реальний стан речей. Нема жодних амбіцій. Наші дії направлені на вирішення питань громади.

- Як оцінюєте роботу правоохоронних органів у даній ситуації, адже ви неодноразово зверталися до них через перешкоджання Дзюбенко вашій депутатській діяльності. Є якийсь результат?

О.Палій

- Жодного результату немає, окрім внесення до єдиного реєстру деяких кримінальних проваджень. Все.

Є.Квасневський

- У мене таке враження, що вони чогось чекають. Чекають виборів, рішення суду щодо поновлення на посаді Віктора Пароконного. Вибрали позицію пасивного спостерігача. Це моя особиста думка, але її поділяють і деякі інші депутати міської ради.

- Шановні! Ви – депутати! У вас є більшість. Але на практиці ви не маєте ніяких важелів впливу, крім роботи у постійних комісіях. Чи не вважаєте ви, що своїми діями граєте на руку депутату Горностаю? Адже в умовах заблокованого депутатського корпусу вся влада опинилася у руках Дзюбенко, а фактично – Горностая. Перевибори йому теж не потрібні.

О.Палій

- Не хочеться коментувати його дописи і його інтернет-видання. Ми живемо за принципом: не гавкати на собаку, яка гавкає на тебе. Говорять, папір стерпить все, то і «жовті» інтернет-видання стерплять все. Перевиборів однозначно не буде. Це всі прекрасно розуміють.

Якщо глядач або читач думає, що Дзюбенко-Горностай можуть щось зробити, то це не так: вони також нічого не можуть. Для того, щоб щось робити, потрібно, щоб діяв депутатський корпус, повинен запрацювати бюджет, були затверджені програми, щоб виділялись кошти. Вони в такій самій ситуації. Але вони вперто сидять і кажуть: ні, ми будемо діяти так.

Є.Квасневський

- Це принцип Горностая. На одному з круглих столів Горностай казав, що Дзюбенко буде працювати стільки, скільки він скаже. Так само й директори комунальних підприємств будуть працювати до того часу, скільки він захоче. Горностай просто блокує роботу, але не можна сказати, що влада в руках Горностая. Це моя особиста думка.

О.Палій

- Принцип влади – це коли є кермо і ти щось робиш, крутячи його, але сьогодні по суті в місті нічого не робиться, зовсім. Є у нього певна кількість керівників, на яких він впливає. Все.

- Ви ж розумієте, що не зможете переконати Дзюбенко, особливо після ухвали окружного суду. Є у вас якийсь план «Б», як діяти у ситуації, що склалася?

О.Палій

- Декілька слів хочу сказати про суд. Мені про нього стало відомо лише 25 січня. Я почав розшукувати інформацію в реєстрі. Ми ні технічно, ні фізично не могли заявитися по цій справі. 29-го вже було прийнято рішення. Проблема в тому, що виконавчий комітет на письмові депутатські запити не надає відповідей. У мене є сім депутатських запитів. У тому числі я хочу отримати інформацію про те, які процесуальні документи надавалися, хто був представником, з’ясувати всю історію цього суду. Відповідей не надають, тому обійдемося, дочекаємося повного тексту ухвали суду і будемо подавати апеляцію. Жодного депутата ради не було залучено до участі у справі. Там були дві сторони – позивач і відповідач. Позивач – Людмила Дзюбенко, відповідач від імені міської ради – Сергій Миськів, який діє за довіреністю Людмили Дзюбенко, підлегла особа. Фактично такий собі «мєждусобойчик».

Щодо шляхів виходу із ситуації, то перший варіант – чекати результатів роботи правоохоронних органів, вирішення справ у судовому порядку. Це затягнеться, але це гуманний варіант, по-іншому ми не можемо діяти. Другий – радикальний, але ми не можемо і не хочемо так діяти. Ми не злочинці, як виходець із 90-х – один з депутатів міської ради. Ще один варіант: рано чи пізно – у лютому-березні суд ухвалить рішення у справі щодо поновлення Віктора Пароконного на посаді міського голови. Це відкине всі інсинуації. Вірогідність задоволення позову, на мій погляд, велика. Березень – це крайній термін, протягом якого суд має ухвалити рішення.

Є.Квасневський

- Є ще варіант фантастичний: Людмила Дзюбенко почує більшість, почує громаду. Але насправді вона нічого не вирішує. Вона лялька в руках головного ляльковода – тричі судимого депутата від БЮТ Сергія Горностая. Можу лише здогадуватися: чи то шляхом погроз, чи обіцянок матеріальних благ, але він на неї впливає. Мабуть, він вважає, що БЮТ виграє вибори, і тоді він буде номінальним керівником міста. Він особисто мені говорив, що кожний депутат буде повзати перед ним на колінах і просити вибачення. Тому на совість та здоровий глузд Людмили Дзюбенко я не сподіваюсь. Це людина для підпису, інструмент в його руках.

- Питання особисто від мене до депутата Квасневського, я не можу його не поставити. Євгене Анатолійовичу, Ви були одним із ініціаторів зняття з посади колишнього міського голови Южноукраїнська Віктора Пароконного. Ваші погляди щодо нього змінилися?

- Я дійсно був ініціатором зняття Пароконного і першим голосував за його відставку. Ми сподівалися, що в місті щось зміниться на краще, що усі питання у місті будемо вирішувати колегіально. Але до влади прийшов Сергій Горностай, який вважає себе господарем міста. Коли я побачив, що машина під назвою «рада» почала розвалюватися на шматки і перестала їхати, а один із варіантів якось склеїти і доїхати до пункту призначення – наступних виборів – це повернення Віктора Пароконного, я прибрав свої амбіції, бо хочу, щоб запрацювала рада. Саме тому я за повернення Пароконного, подобається він мені чи ні. У мене до нього так само залишається багато питань, але у разі його повернення коефіцієнт корисної дії буде 100%. Рада запрацює – це однозначно.

- Можливо ви щось хочете додати до сказаного вище.

Є.Квасневський

- Так. Я теж чую, що говорять люди. Дехто вважає, що це Квасневський і Горностай ділять владу. Я пропоную Сергію Валерійовичу Горностаю написати заяву та вийти з депутатського корпусу, таку саму заяву в той же день напишу я. Щоб люди не думали, що я тримаюся за владу. Мета – прибрати всі напружені моменти. Хай рада працює. Якщо ми когось у місті дратуємо, або особисто я, то я готовий піти на такий крок.

С. Снітков

- Не можу не прокоментувати те, чому, на мою особисту думку, така ситуація взагалі стала можливою. Я депутат двох скликань і розумію, що у місцевій раді інтереси южноукраїнців повинні представляти люди, які мають великий досвід роботи у різних сферах, в тому числі й управління. Це повинні бути люди, яких місто знає і поважає. Система виборів за партійними списками не дає можливості голосувати за конкретну людину.

Саме тому я вирішив не балотуватися у депутати від будь-якої політичної партії. Є лише два варіанти, коли я можу піти на вибори знову. Перший, це по лінії профспілки, якщо буде дозволено зареєструвати громадську організацію. Але я ще цим питанням не займався і не з’ясовував, чи це можливо. Другий – у разі змін в законодавстві щодо виборів за мажоритарною системою. Тоді я піду не як представник якоїсь політичної сили, а як Сергій Снітков.

Розмову вела

Галина НАЗАРОВА, газета "Енергетик"