Що Олександр Савін думає про висування його на звання Почесного громадянина Южноукраїнська?

На липневій пресконференції в Южноукраїнському міському суді прессекретар Ірина Чернуха та суддя-спікер Олександр Савін підбили підсумки роботи за перше півріччя 2023 р. та поспілкувалися з журналістами місцевих мас-медіа. Відповідь голови суду на питання щодо звання Почесного громадянина Южноукраїнська надаємо повністю.

- Олександре Івановичу, як Ви ставитеся до ідеї висування Вашої кандидатури на звання Почесного громадянина міста?

- Я можу не відповідати, тому що це не належить до питань судової діяльності. Але я відповім. По-перше, не я є ініціатором ідеї щодо моєї кандидатури на присвоєння почесного звання. Це пропозиція ініціативної групи. Зараз виконані всі процедури, вони мені відомі. Повинно було бути 500 підписів, а зібрали майже 1500, що стало достатнім для того, щоб рухатися ініціативній групі вперед.

Водночас виконані всі умови на рівні місцевого самоврядування. Це питання пройшло всі комісії, ніяких заперечень не було. Але воно ще не завершене дотепер, бо залишилася одна єдина процедура – таємне голосування. Але ви бачите самі, у нас сесію міської ради не можуть зібрати. А якщо її немає, і питання не вирішене. Чому так? Це не до мене питання, це точно, але я знаю, чому.

Тепер, що стосується питань, пов’язаних «піарством». Я ж працюю вже давно, 32 роки тільки в суді, загалом 42 роки державної служби, із них 12 – займався оперативною роботою. Я ж володію ситуацією, що робиться в нашому місті і за його межами. Це робила група людей, які отримали завдання від антизацікавлених осіб моєї кандидатури. Вони проти того, щоб моя кандидатура була розглянута. Я їх знаю, і вони знають про це. Але вони мені не цікаві. Як є, так і буде. Проголосують – дякую, не проголосують – теж дякую.

Так ось, ця ініціативна група має двох «соратників», які володіють певними каналами соціальних мереж. Вони спотворюють події та відверто брешуть. Ця група зазнала фіаско. Чому? По-перше, я їм дякую за те, що кожного дня протягом двох чи трьох місяців, а може і чотирьох, я був особою, яку не забували. Але ж людей професійних, розумних в суспільстві більше, ніж безтолкових, заздрісних і таких, які не дружать зі здоровим глуздом. Вони прекрасно розуміють, що сонце це сонце, а місяць це місяць, але їм кажуть, що сонце - це місяць, а місяць – сонце. Хто в це повірить?

Єдине, в чому є питання, це проведення сесії та голосування. Я не відмовився від цієї пропозиції, й це чесно. Чому? Я не маю права говорити, що я хороший, що заслуговую цього звання. Це буде смішно. Але всі ці роки я жодного разу не стояв осторонь від розвитку міста, громади. Не можу сказати, що я побудував місто, атомну станцію. Але в громадському житті міста я 40 років у спорті, культурі.

Сприяв деяким питанням, і сьогодні можна прийти й побачити результат – це формування клубу боксу разом із тренерами. У нас є чемпіони Європи, Світу. Це досягнення. Моя якась доля є? Думаю, що є. Я не тренер, я був головою правління цього клубу. Багато зроблено по спеціалізованому залу, який відновлено. Питання пов’язані з укомплектуванням рингу, який відповідав тоді світовому рівню. До нас мали приїхати американці, але 11 вересня 2001 р. зруйнувало ці плани. Тоді Міжнародна федерація боксу направила фінських спортсменів.

Діяльність, що пов’язана зі створенням церкви Петра і Павла, зараз вона православна церква України. Я її не будував, це робили інші. Але та земля, на якій стоїть церква, я точно знаю, що моя доля велика, бо її не давали під будівництво. Їм повинно бути соромно, вони живуть тут і знають, чому вони не давали цю ділянку. Там повинен був бути магазин «Будівельник», а стоїть прекрасна церква. Освячення проводив сам Філарет, я до нього їздив особисто в резиденцію з отцем Віктором. Це моя ідея. Говорили, що не вийде, але вийшло.