Про внесення змін до деяких законів України щодо надання допомоги дітям померлого годувальника

Верховна Рада України від 07.02.2017 №1836-VIII внесла зміни до Закону України «Про державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам» та до Закону України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам».

Зазначеними змінами у першому Законі передбачено, що  інвалідам   з дитинства   та   дітям-інвалідам,  які  мають одночасно право на державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону,  на  пенсію  та  на  державну соціальну допомогу згідно із Законом України "Про державну соціальну допомогу  особам,  які  не мають права на пенсію, та інвалідам", призначається за вибором інвалідів з дитинства (законних представників інвалідів  з дитинства,  визнаних  недієздатними,  та дітей-інвалідів) державна соціальна допомога  відповідно  до  цього  Закону  або  пенсія  чи державна   соціальна  допомога  згідно  із  Законом  України  "Про державну соціальну допомогу особам,  які не мають права на пенсію, та   інвалідам".   При   цьому   якщо   інвалід  з  дитинства  або дитина-інвалід   має   право   на   пенсію  у  зв'язку  з  втратою
годувальника   (державну   соціальну   допомогу  дитині  померлого годувальника,  передбачену Законом України "Про державну соціальну допомогу  особам,  які  не  мають  права  на пенсію, та інвалідам")  і  державну соціальну допомогу відповідно до цього Закону, ці виплати призначаються одночасно.

Зазначеними змінами у Законі України «Про державну соціальну допомогу особам, які не мають права на пенсію, та інвалідам» передбачено, що у цьому Законі терміни вживаються в такому значенні:

     особа,  яка  не  має  права на  пенсію,  -  дитина померлого годувальника  (у  тому  числі народжена до спливу 10 місяців з дня смерті годувальника), який на день смерті не мав страхового стажу, необхідного  для призначення пенсії для інваліда III групи (далі - дитина  померлого годувальника), особа, яка досягла 63 років та не має   права   на  пенсію  відповідно  до  закону. 

Громадяни  України,  які  є дітьми померлого годувальника або досягли  віку,  встановленого  статтею  1 цього Закону, і не мають права  на  пенсію,  або є інвалідами і не мають права на пенсію по інвалідності  або  державну  допомогу  у зв’язку з інвалідністю та постійно  проживають на території України, мають право на державну соціальну  допомогу  у  випадках  та  на  умовах, передбачених цим Законом та іншими законами України

Державна  соціальна  допомога  особам,  які не мають права на пенсію,  та  інвалідам  і  державна  соціальна  допомога на догляд призначаються  з  дня  звернення  за  допомогою. Якщо звернення за допомогою  відбулося  не  пізніше  трьох  місяців з дня досягнення віку,  встановленого  статтею  1  цього  Закону  або  встановлення інвалідності,   допомога  призначається  з  дня  досягнення  віку, встановленого  статтею 1 цього Закону або визнання осіб інвалідами органами  медико-соціальної  експертизи. Допомога дитині померлого годувальника  призначається  з  дня,  що  настає  за  днем  смерті годувальника,  якщо звернення про призначення такого виду допомоги надійшло не пізніше 12 місяців з дня смерті годувальника.

Державна  соціальна  допомога  особам,  які не мають права на пенсію,  та  інвалідам  і  державна  соціальна  допомога на догляд призначаються:

  особам,  які  досягли  віку,  встановленого  статтею  1 цього Закону, - довічно;

  інвалідам  -  на весь час інвалідності, встановленої органами медико-соціальної експертизи;

  дитині померлого годувальника - до досягнення 18 років.

Дітям померлого годувальника, які навчаються за денною формою навчання  у загальноосвітніх навчальних закладах системи загальної середньої   освіти,  у  професійно-технічних  і  вищих  навчальних закладах  (у тому числі у період між завершенням навчання в одному із зазначених навчальних закладів та вступом до іншого навчального закладу   або   у   період   між  завершенням  навчання  за  одним освітньо-кваліфікаційним  рівнем та продовженням навчання за іншим за умови, що такий період не перевищує чотирьох місяців), державна соціальна  допомога  призначається  до  закінчення ними навчальних закладів, але не довше ніж до досягнення 23 років, а дітям-сиротам -  до  досягнення  23 років незалежно від того, навчаються вони чи ні.

Розмір державної соціальної допомоги  особам,  які  не  мають права на пенсію,  та інвалідам за умовами,  передбаченими частиною першою статті 4 цього Закону,  встановлюється виходячи  з  розміру прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність:

- інвалідам    I   групи,   жінкам,   яким   присвоєно   звання "Мати-героїня",  на  одну  дитину  померлого  годувальника  -  100 відсотків,  на двох дітей - 120 відсотків, на трьох і більше дітей -  150  відсотків; 

- інвалідам II групи - 80 відсотків;

- інвалідам III групи - 60 відсотків;

- священнослужителям, церковнослужителям   та    особам,    які протягом  не  менше  десяти років до введення в дію Закону України "Про свободу совісті та релігійні організації"  займали виборні  або  за  призначенням  посади  у релігійних організаціях, офіційно  визнаних   в   Україні   та   легалізованих   згідно   законодавством   України,   за   наявності    архівних  документів відповідних  державних  органів  та  релігійних організацій   або показань  свідків,  які  підтверджують  факт     такої  роботи, - 50 відсотків; 

- особам,  які  досягли  віку,  встановленого  статтею  1 цього Закону,  -  30 відсотків. 

Додаткову інформацію можна отримати із вищезазначених законодавчих актів чи звернувшись за телефоном 5-95-36.