Південноукраїнськ провів в останню путь свого Героя — Дениса Тяжельнікова

Сьогодні наша громада попрощалася зі своїм Героєм — ТЯЖЕЛЬНІКОВИМ Денисом Володимировичем, 1994 року народження.

Мужнім сином України, який без вагань віддав своє життя за свободу рідної землі.

Денис народився у селі Воєводське Первомайського району. Там промайнуло його дитинство — тихе, сповнене радості, мрій і дитячої безтурботності. Змалку він ріс щирим і доброзичливим, завжди готовим допомогти іншим. Згодом родина переїхала до Південноукраїнська, де Денис продовжив навчання у школі №1. Учителі та друзі згадують його як хлопця з відкритим серцем і мужнім характером — чесного, прямого, справедливого. Він умів дружити, ніколи не відвертався від чужого болю і завжди брав на себе відповідальність.

Після школи Денис здобув фах зварювальника у Південноукраїнському професійному ліцеї. Сумлінний, працьовитий, він прагнув до самостійності. Деякий час працював у Чехії, а повернувшись додому, трудився на Чорнобильській АЕС. Усе, що робив — робив чесно, від серця. Допомагав рідним, мріяв про власну родину, про мирне життя в Україні.

Та війна перекреслила плани. Не роздумуючи жодної хвилини, Денис прийняв рішення стати до лав захисників. Він не шукав виправдань, не чекав наказу. Просто сказав: «Я не можу інакше» — і пішов добровольцем боронити Батьківщину.

На передовій проявив себе як справжній воїн — сміливий, відчайдушний, вірний побратимам. Його називали людиною, яка завжди йде першою. У найгарячіших напрямках, під обстрілами, коли інші чекали — він уже був там. На рахунку Дениса — понад сотня знищених ворогів. Та попри все, він залишався світлою, доброю людиною, завжди усміхався, підбадьорював інших, не втрачаючи віри в перемогу. Навіть після поранень він знову повертався до бою — бо не міг залишити своїх.

29 вересня 2025 року, виконуючи бойове завдання у складі взводу розвідки 3-го механізованого батальйону 155-ої окремої механізованої бригади, солдат ТЯЖЕЛЬНІКОВ Денис Володимирович, з позивним «Тяж», знову йшов уперед. Як завжди — першим. Але підступний вибух забрав його життя. Зупинив молоде, мужнє, сповнене любові серце.

Сьогодні, коли над Південноукраїнськом ішов дощ, небо, здавалося, плакало разом із усіма, хто прийшов попрощатися з Героєм. Краплі дощу падали на квіти, на прапори, на руки людей — як символ скорботи і вдячності. Бо навіть природа схилила голову перед його подвигом.

Найболючішу втрату нині переживають мама, брат, близькі та друзі Дениса. Схиляючись у глибокій скорботі, громада дякує їм за те, що виховали сина, який став справжнім Героєм України.

Зі словами щирих співчуттів і подяки за мужність та відвагу до родини загиблого звернулися секретар міської ради Денис Кравченко та начальник відділення ЦВС першого відділу Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки, майор Андрій Чорний.

У своїх виступах вони висловили глибоку повагу до Героя, який був взірцем хоробрості й відданості.

«Його ім’я назавжди залишиться у пам’яті громади. Бо Герої не вмирають — вони продовжують жити у нашій вдячності, у нашій свободі, у кожному дні, вибореному їхньою жертовністю», — наголосив Денис Кравченко.

Майор Андрій Чорний подякував побратимам Дениса за вірність бойовому братству і додав:

«Він був справжнім воїном — завжди попереду, завжди першим. Таким його запам’ятають усі, хто мав честь стояти поруч».

Денис Тяжельніков віддав своє життя, захищаючи кожного з нас. І поки ми пам’ятаємо — Герої не вмирають.

Вічна пам'ять Герою…

Джерело