Південноукраїнськ попрощався із Захисником Романом Змерзлим

Вчора Південноукраїнськ прощався з Романом Змерзлим — мужнім сином своєї землі, якому було лише 26. Старший оператор протитанкових ракетних комплексів, він пройшов шлях від світлого хлопця з ліцею № 3 до справжнього захисника України.

Роман народився і виріс тут, серед знайомих вулиць і дворів. З дитинства був щирим, енергійним, завжди прагнув руху, нових звершень. Спорт був його способом жити: карате, футбол, воркаут — він не просто тренувався сам, а надихав інших, збирав дітей, вчив їх вірити в себе, бути сильними духом і тілом.

Після школи вступив до Одеського політехнічного університету, обрав факультет атомної енергетики. Та життя покликало до служби — Романа призвали до лав Збройних Сил. Він ніс строкову службу чесно, відповідально, з гідністю. І саме тоді, під час його служби, почалася повномасштабна війна.

Спершу Роман виконував завдання з логістики у столичному підрозділі. Але серце не дозволяло залишатися осторонь — він прийняв рішення перейти до бойової частини. Бо прагнув бути там, де найважче. Там, де потрібна справжня відвага.

1 вересня 2025 року він востаннє поговорив з матір’ю. Сказав, що вирушає на бойове завдання. Того ж дня отримав поранення. Майже місяць тривала невидима боротьба — між життям і тишею, між небом і землею. Та, на жаль, 28 вересня Роман залишив цей світ, не прокинувшись.

Матір, вітчим, сестра — їхній біль не описати словами. Разом із рідними сумує вся громада. На площі біля Палацу культури «Енергетик» звучали слова співчуття, лунала тиша хвилини мовчання, а сльози не стримували навіть найсильніші. Прапор, що вкривав труну, передали матері. Люди клали квіти, схиляли коліна, проводжаючи Романа в останню дорогу.

Він був не просто військовим. Він був прикладом. Людиною, яка жила з відкритим серцем і пішла з гідністю. Його ім’я залишиться в пам’яті міста, у серцях тих, кого він надихав, кого захищав, кого любив.

Джерело