Пастка для диктатора: путін загнаний у кут, де кожен вибір веде до поразки

Російський диктатор володимир путін опинився перед стратегічною дилемою, у якій немає безпечного сценарію. Продовження війни проти України загрожує росії економічним виснаженням, зростанням внутрішнього невдоволення та політичними потрясіннями напередодні псевдовиборів. Водночас ставка на так звані «мирні переговори» залежить від ненадійних зовнішніх гравців і може обернутися для кремля втратою контролю. Про це пише оглядач The Times Марк Галеотті — один із провідних західних експертів з питань безпеки та російської системи влади.

За його словами, новорічне звернення путіна було напрочуд порожнім і позбавленим будь-яких чітких обіцянок. Це не випадково.

«Він не хотів давати заяв, які згодом можуть зіграти проти нього. 2026 рік одночасно відкриває можливість нав’язаного миру та несе серйозні ризики. А путін, як відомо, ненавидить невизначеність», — зазначає Галеотті.

Війна як єдиний аргумент кремля

Попри повільне й надзвичайно криваве просування, російська армія у 2025 році захопила більше української території, ніж у попередні роки. Якщо у 2023-му йшлося менш ніж про 600 км², то у 2024 році — понад 3000 км², а у 2025-му — до 5 тисяч км². Однак ці «успіхи» досягнуті ціною десятків тисяч убитих та повного знищення економічного майбутнього росії.

Аналітик зазначає, що частково це пояснюється адаптацією російської армії: масове застосування дронів, планерних авіабомб і тактики «повзучого наступу», яка буквально закидає українські позиції тілами солдатів.

Водночас у кремлі добре розуміють: офіційна статистика значно прикрашає реальність. Проте коли путін відмовляється від реальних переговорів, сподіваючись досягти цілей силою, він говорить серйозно.

Кремль чекає провалу переговорів

За оцінкою Галеотті, у москві фактично розраховують на провал нинішнього переговорного процесу, щоб навесні розпочати новий — з позиції, яку вони вважатимуть сильнішою. Але у росії стрімко загострюється інша проблема — людський ресурс.

Поповнення армії дедалі більше залежить від економіки, що деградує. Перехід до масової мобілізації строковиків або резервістів несе серйозні політичні ризики, особливо напередодні виборів до держдуми у 2026 році.

«Кремль боїться надмірно тиснути на втомлене населення, адже націоналістична й популістська критика режиму зростає», — наголошує автор.

Донбас — не предмет торгу

Галеотті підкреслює: попри спроби путіна загравати з Президентом США Дональдом Трампом, шансів на те, що Україна погодиться віддати окупований Донбас, майже немає. Без реальних і дієвих гарантій безпеки Київ не має жодної причини припиняти боротьбу.

У кремлівських колах, однак, продовжують вірити, що після ще кількох місяців війни Україну вдасться змусити до поступок. Але це знову означає залежність від зовнішніх факторів і ризик політичної нестабільності всередині самої росії.

Вибір без виходу

Альтернатива переговорам — продовження війни. Для путіна це виглядає простішим варіантом: націоналісти задоволені, риторика «фортеці в облозі» працює, а відповідальність за провал можна перекласти на «ворожий Захід». Але й цей шлях веде до катастрофи.

Погіршення економіки, падіння рівня життя та неминуче зростання втрат на фронті можуть змусити кремль вдатися до непопулярних рішень, які здатні спровокувати масові протести — навіть попри тотальні фальсифікації виборів.

Галеотті нагадує уроки 2011–2013 років, коли саме очевидність фальсифікацій вивела людей на вулиці по всій росії.