Міський голова Вознесенська організував батальйон добровольців та евакуацію мирних людей

Вороже військо дісталося передмістя Вознесенська 2-3 березня, але міський голова Вознесенська та представник партії «Слуга Народу» Євгеній Величко згадує, що в громаді почали готуватися до такого можливого варіанту вже з ранку 24 лютого.

«Перший день повномасштабного вторгнення був для всіх дійсно «першим днем». Ми всі розуміли, що це відбудеться. Телефон обривався так, що не було навіть часу збагнути те, що насправді сталося. І що найбільше мене вразило – дзвонили люди, які мали якусь техніку і хотіли чимось допомогти!» – згадує Євгеній Величко.

До повномасштабної війни у Євгенія був досвід військової служби у армії, що допомогло йому організувати у перші дні «великої війни» добровольчий батальйон, що захищав місто від ворожої навали. На початку це було близько 80-и добровольців, а вже зараз – майже 120, які повністю забезпечують безпекову ситуацію у Вознесенську. На початку, коли всі розуміли, що окупанти підуть на місто, місцева влада разом з військовими почали готуватися.

«Той тиждень, який в нас був з початку наступу, став перевагою. Місто максимально підготувалось – окопували територію, готували мішки, підприємці давали техніку, яка просто цілодобово працювала в місті для підготовки», – розповідає представник «Слуги Народу».

Однак Величко запевняє, що найголовніше у захисті територій – злагоджена комунікація. Тоді ж він ініціював створення загального чату для ТрО, ЗСУ, ДСНС, поліції та добровольців, аби кожен з підрозділів знав про переміщення українських військових та міг правильно реагувати.

Коли ворог вже був у передмісті Вознесенська, постала потреба у терміновій та масовій евакуації населення. Тоді Євгеній звʼязався зі Знамʼянською дирекцією залізничних перевезень та домовився про допомогу. У результаті майже цілий склад потягу, а це близько 15 вагонів, за один раз вивозив з Вознесенського району близько 1100 людей. Ці електрички возили цивільних одразу до Львову, і таких евакуаційних місій було чотири. Тобто тоді з району виїхали майже 4,5 тисячі цивільних тільки електричками.

«Колона, яка рушила на наше місто, налічувала 167 одиниць техніки, і коли ми їх розбили та знаходили мапи, документи тощо, то побачили, що до нас відправили одного лейтенанта, двох сержантів, а решта – просто рядові солдати. Ми знаходили їхні документи, спілкувалися з полоненими, і більшості з них було по 19-22 роки! Тобто я думаю, що командування розраховувало на зустріч росіян українцями хлібом з сіллю, а відправили молодих людей на справжню війну. Ми відштовхували їх подалі близько трьох днів, але вони здалися дуже довгими», – пояснює мер Вознесенська.

Паралельно зі звільненням територій району місцева влада почала організовувати та отримувати гуманітарну допомогу. Євгеній розповідає, що тоді у Вознесенську вдалося створити не просто гуманітарний штаб, а цілий хаб, де допомогу надавали не тільки містянам, а жителям усього Вознесенського району. Представник партії зізнається, що навіть підрахувати, скільки тонн гуманітарної допомоги надійшло за весь час, просто неможливо.

«До допомоги у хабі були залучені дуже багато людей, там намагалися розподілити навантаження. Увесь виконком, працівники управління культури працювали у міському відділенні хабу, решта допомагали для району. Коли ж лінія зіткнення була відсунута, хаб зміг допомагати іншим містам та селам області. Наприклад, там випікали та передавали хліб до Баштанки. Тоді місцеві фермери давали зерно, яке передавали до млинів, далі випікали та відвозили до Баштанки», – згадує Євгеній Величко.

Загалом за весь час гуманітарний хаб роздав більше двох тисяч тон продуктів харчування, засобів особистої гігієни, одягу та інших речей першої необхідності, але допомогу тут надають не лише цивільним. Міська влада допомагає військовим субвенціями, закупівлею усього необхідного, починаючи шинами для машин, закінчуючи тепловізорами, квадрокоптерами тощо.

«Я бачив тих людей з 24 лютого та зрозумів, що завдяки нашим людям можна звернути будь-які гори. Ті позиції, які люди будували за три години, з важкою технікою складно було розібрати за три дні. Той рівень самоорганізації, коли запеклі опоненти допомагають один одному будувати оборонні позиції, вражає. Я просто дуже гордий за свою націю та свій народ», – поділився з нами Євгеній Величко.

Джерело