Миколаївський спецпризначенець поліції розповів про бої з окупантами на підступах до Миколаєва

Миколаївський спецпризначенець поліції з позивним «Фізрук» розповів, як разом із захисниками С оборони стримував ворога на підступах до Миколаєва, працював на деокупованих територіях Херсонщини. Зараз спецпризначенець разом з побратимами знищує ворога на південному напрямку.

Розмову з поліцейським оприлюднили у ГУ Нацполіції у Миколаївській області.

Олександр отримав перший бойовий досвід у 2014 році, коли поїхав у перше бойове відрядження на схід України. У складі зведеного загону миколаївської поліції він ніс службу в Ізюмі та Слов'янську. Виконував службові завдання на блокпостах, брав участь у зачистках населених пунктів.

«Наш поліцейський загін тоді мало знав про війну, вибухи бойових гранат та мінометні обстріли. Усьому навчались на ходу - облаштовували позиції, робили пастки та розтяжки, розподіляли функції снайперів та кулеметників, удосконалювались і отримували досвід. Тримались один за одного і допомагали», - розповідає підполковник поліції.

«У Слов'янську я вперше у своєму житті побачив зруйновані житлові будинки. Найбільше мене вразила напівзруйнована п’ятиповерхівка з дірою від снаряда, на балконі однієї з квартир якої стояла жінка. Вона залишилась там жити…», - згадує Олександр.

Повномасштабну війну Олександр разом зі своїми колегами зустрів на добовому чергуванні під звуки вибухів та гул літаків. Тоді ж спецпризначенці поліції увійшли до сил оборони області та виконували бойові завдання зі стримування ворожих військ на підступах до Миколаєва.

Саме тоді й стався бій за міжнародний аеропорт «Миколаїв» поблизу Баловного.

«Ми отримали завдання від командування і висунулись на місце… Відкрили по ворогах вогонь і разом у нас вийшло їх відтіснити та не дати зайти на територію аеропорту», - розказує поліцейський.

Далі був миколаївський військовий аеродром. І знову запеклий бій із російськими окупантами, які усіляко намагались увійти в Миколаїв. Тоді він зрозумів, що таке український дух:

«Це коли цивільні люди під час бою та під вибухами будували військовим бліндаж - носили колоди, рили землю… Продовжували будувати, розуміючи, що ми їм зараз допомогти не можемо. Велика їм шана і подяка за це».

Потім була робота на деокупованих територіях на межі з Херсонською областю – стабілізаційні заходи, виявлення диверсійно-розвідувальних груп та схронів зброї. Згодом географія завдань розширилась і на Херсонщину. Олександра вразили повністю зруйновані населені пункти, у яких все ще продовжували жити люди:

«Важко було дивитись на те, що накоїли загарбники, - розповідає правоохоронець. - Важко було бачити людей, яким довелось пережити окупацію, катування, мародерства, повну розруху. Місцеві мусили жити в підвалах і чекати, допоки український прапор буде знову майоріти».

Незабутніми залишаться емоції після звільнення Херсону.

«Херсонці зі сльозами нас зустрічали, зупинялися, виходили, щоб обійняти і подякувати, вони чекали повернення додому. Я радів разом із ними», - згадує спецпризначенець.

Зараз робота загону миколаївських поліцейських спецпризначенців триває. У взаємодії з іншими підрозділами оборони на південному напрямку вони надають підрозділам вогневу, розвідувальну та коригуючу підтримку, а також працюють як контрдиверсійні групи та виконують стабілізаційні заходи.

Олександр говорить, що захищає Батьківщину заради своєї сім'ї: « Я хочу, щоб вони жили вдома..»

Історії людей, які відчули на собі усі жахіття війни, бойові завдання назавжди залишаться у його пам’яті.

Поліцейський впевнений, що Україна вистоїть і обов’язково переможе завдяки самовідданості її захисників:

«Слава усім тим людям, які боронять Україну, хто докладає зусиль, щоб наближати нашу перемогу».