Європу накрила хвиля масових заворушень мільйони людей вимагають справедливості

У Європі з новою силою загострилася протестна активність. 11 листопада масштабні демонстрації та загальнонаціональний страйк відбулися в Іспанії, де мільйони працівників і прихильників профспілок виступили проти стрімкого зростання вартості життя, високих цін на оренду нерухомості та нестачі доступного житла.

Після переважно мирних акцій у Барселоні та Мадриді сталися зіткнення з поліцією, підпали та погроми. Станом на 12 листопада ситуація залишається однією з головних тем європейського інформаційного порядку денного.

Іспанська акція стала першою загальнонаціональною цілодобовою забастовкою в країні за останні 14 років. За оцінками профспілок, до страйку долучилися близько 4 мільйонів працівників. Найбільші демонстрації відбулися в Мадриді, Барселоні та інших великих містах.

У столиці Іспанії, за інформацією місцевої влади, на вулиці вийшли приблизно 120 тисяч людей. У Барселоні поліція нарахувала близько 55 тисяч учасників, тоді як організатори заявили про значно більшу кількість — до 400 тисяч осіб.

Основними вимогами протестувальників стали зниження вартості оренди, посилення захисту орендарів від виселення, підвищення заробітних плат і збільшення доступності соціального житла. Учасники акцій звинувачують владу в недостатніх заходах для подолання житлової кризи, через яку дедалі більше громадян не можуть дозволити собі самостійне проживання.

«Орендна плата постійно зростає, ціни на житло також зростають, і це просто неможливо», — заявив житель Мадрида Хесус Гонсалес в коментарі Reuters. За його словами, навіть у 36-річному віці він не має можливості самостійно орендувати житло.

Проблема має масштабний економічний характер. За оцінками Банку Іспанії, дефіцит житла в країні за останні роки сягнув приблизно 750 тисяч об'єктів. За прогнозами, до 2028 року нестача може перевищити один мільйон помешкань. Середня орендна плата в Іспанії становить близько 1176 євро на місяць, що створює особливо серйозне навантаження на молодих працівників.

Протягом дня 11 листопада демонстрації переважно проходили мирно. Однак увечері після завершення основних маршів у Барселоні почалися заворушення. Групи людей у масках пошкоджували вітрини магазинів, підпалювали сміттєві контейнери та кидали в правоохоронців каміння, пляшки й піротехніку.

У центрі міста відбулися зіткнення з поліцією. Правоохоронці застосовували спеціальні засоби для розгону натовпу. За повідомленнями Reuters, напружена ситуація також виникла в Мадриді, де поліція використовувала сльозогінний газ і спеціальні засоби проти учасників заворушень.

За даними Reuters, станом на вечір 11 листопада правоохоронці повідомили щонайменше про 73 затримання по всій країні. Загалом було зафіксовано понад тисячу інцидентів, пов'язаних зі страйком, включно з блокуванням підприємств та підпалами сміттєвих контейнерів.

Страйк суттєво вплинув на роботу промисловості, транспорту та торговельних об'єктів. Профспілки повідомляли про майже повну зупинку роботи окремих підприємств автомобільної галузі, зокрема заводів Volkswagen у Наваррі та SEAT у Каталонії. Значна активність також спостерігалася в портах та промислових центрах.

Профспілкове об'єднання CCOO назвало страйк «повним успіхом», заявивши про масштабне припинення роботи в промисловості та стратегічних секторах економіки. Водночас представники роботодавців CEOE стверджували, що участь працівників у страйку була незначною. Таким чином, оцінки масштабів протесту з боку профспілок та бізнесу суттєво розійшлися.

Протести в Іспанії відбуваються на тлі ширшої хвилі соціального невдоволення в Європі. За аналізом даних ACLED, з 15 вересня до 30 жовтня 2026 року в 31 європейській країні зафіксували понад 1700 протестів і заворушень за участю щонайменше 100 людей.

Найбільша кількість акцій припала на Францію — понад 1200. В Іспанії за цей період зафіксували 173 протестні події, в Італії — 160, у Німеччині — 70, у Португалії — 33.

Серед основних причин протестної активності в європейських країнах — подорожчання життя, низькі темпи зростання зарплат, проблеми з доступністю житла, скорочення або недостатнє фінансування державних послуг та невдоволення роботою урядів.

Особливу увагу привертає Франція, де протягом останніх тижнів відбувалися масштабні демонстрації за участю профспілок, студентів і працівників державного сектору. Учасники виступали проти зростання цін на пальне, проблем в освіті, недостатнього фінансування соціальних послуг і погіршення умов праці.

Протестні настрої також охопили Італію, Німеччину та Португалію. У цих країнах демонстрації були пов'язані передусім із вартістю життя, доступністю оренди та рівнем заробітних плат. Водночас масштаби й характер акцій у різних державах відрізняються, тому говорити про єдину загальноєвропейську забастовку наразі немає підстав.

Станом на 12 листопада найбільш серйозні наслідки останньої хвилі протестів спостерігаються в Іспанії. Подальший розвиток ситуації залежатиме від реакції уряду на вимоги профспілок та об'єднань орендарів, а також від готовності влади запропонувати конкретні рішення житлової кризи.

На тлі майбутніх парламентських виборів в Іспанії, запланованих на 29 листопада 2026 року, питання вартості житла та купівельної спроможності населення набувають додаткового політичного значення.

Нагадаємо, хвиля протестів у Європі посилилася ще у вересні 2026 року. За даними аналізу ACLED, за півтора місяця в десятках країн відбулися тисячі демонстрацій і протестних акцій. Серед головних вимог громадян залишаються доступне житло, справедливі зарплати, зниження вартості життя та покращення державних послуг.