Директорка інтернату на Миколаївщині під час окупації врятувала своїх вихованців від примусової депортації в РФ

Директорка Новопетрівської спецшколи Наталія Луцик під час окупації села змогла вивезти дітей до Грузії, врятувавши їх від примусової депортації в Росію.

Про це йде мова у сюжеті «Радіо Свобода».

З березня 2022 року Нова Петрівка Баштанського (колишнього Снігурівського району) була окупована, поки восени ЗСУ не звільнили село.

Перед контрнаступом ЗСУ росіяни вирішили примусово вивезти дітей зі спецшколи-інтернату, спочатку до Херсонської області, а потім в Росію.

Однак директорка закладу Наталія Луцик не змогла залишити дітей напризволяще та поїхала з вихованцями. Завдяки їй та її чоловіку Валерію вдалося врятувати малечу від Росії та вивезти до Грузії.

— Моя робота — це не робота. Це моє життя. 32 роки я працюю у цьому закладі. 32 роки я з цими дітьми. Я навіть не уявляю, як можна було б їх залишити. Є члени колективу, які втекли, я так це називаю. Які залишили і поїхали. Ми вдвох… Хоч я Валерію і говорила, ми в цивільному шлюбі: «Ти вільний, це моя доля, моя посада». Він сказав: «Ні», — говорить Наталія, ледь стримуючи сльози.

Її чоловік додає, що також не уявляв, як залишити дітей самих у такій ситуації.

— Як би ми їх покинули? Як би ми тоді виглядали у їхніх очах? Хто б ми були для цих дітей? А так, ми з ними до останнього, так вийшло, значить, така наша доля. Ми стали для них, як батько й мати, — відзначає Валерій Мандзюк.

Наталія Луцик згадує, що 17 березня 2022 року до села зайшли російські військові та окупували його. Приблизно через тиждень російські військові заїхали на територію закладу.

— Страх був неймовірний. Це закриті повністю обличчя з автоматами. Він підходить мені й говорить: «З нашої сторони сюди нічого не прилетить, ми тепер знаємо, що тут діти». А я йому кажу: «Наші також знають, що ми тут, і з нашої сторони нічого сюди не прилетить». По виразу його очей я бачила, що йому це не сподобалося, він нічого не відповів, розвернувся і пішов, — згадує Наталія Луцик.

Після цього російські військові час від часу навідувалися до закладу і пропонували поїхати в Росію у «на оздоровлення», намагалися переконати дітей. Однак, за словами Наталії, діти категорично відмовлялися їхати до Росії, адже були вже достатньо дорослі, аби розуміти, що відбувається в країні.

— Ми чекали, ми хотіли зустрічати наших військових, ми хотіли радіти разом перемозі та звільненню нашої території. І нам дійсно там було безпечно місце. Як би було дійсно небезпечно, як би не було в мене такого підвалу, не вистачало продуктів, дров, води, можливо, я б і сказала — вивозіть нас, — говорить жінка.

Згодом росіяни вже не запитували, а поставили перед фактом — Наталія може лишатися, а дітей вони заберуть. З того часу почалося їхнє примусове переміщення.

Тож Наталія з чоловіком вирішили їхати з дітьми. Спочатку їх привезли у Херсонську область, а потім забрали в Росію. Їх вивезли у санаторій в Краснодарському краї, де було близько 500 дітей, яких забрали з Херсонщини.

Діти втекли з Росії завдяки американським волонтерам. Деталі цієї операції Наталія не розголошує.

— Коли я знала, що є автобус, є домовленість, тоді я пішла до керівника і зразу сказала: «Ми завтра виїжджаємо». Я не питала, чи можна виїхати. Він: «А хто? А як?». Всю свою промову я вивчила на пам’ять, говорила, як мені порадили — переконливо, впевнено. Що я «мама» цих дітей, законний представник, що нас переміщали-переміщали, а тепер ми на запрошення їдемо на оздоровлення, — говорить Наталія.

Всю дорогу жінка боялася, що автобус зупинять і змусять повернутися. Однак вдалося все ж таки перетнути кордон. Грузія зустріла українців привітно та гостинно. Наразі вони там і знаходяться.

Наталія відзначає, що їй досі не віриться у те, що вдалося виїхати з РФ, та зі сльозами на очах каже, що вона зробила те, що обіцяла дітям — вивезла з Росії.

Джерело