Цикл історій про лікарів Вознесенська

«Майже усі мої 1300 пацієнтів, це люди старшого віку, і часто мають цілий букет патологій. А все тому що я єдиний терапевт в центрі. Я не сімейний лікар, а саме терапевт. 12 років пропрацювала у Вознесенській центральній лікарні терапевтом та отримала там величезний досвід. Маю досвід у кардіології, тому що 80% моїх пацієнтів мають серцево-судинні проблеми, а 50% — цукровий діабет та ще інші хвороби нервової системи, ендокринної та інші. І мені як терапевту потрібно в першу чергу проаналізувати висновки та призначення інших вузьких спеціалістів та оцінити, переглянути їх призначення. Кожен з них бачить тільки свою частину організму людини, а я розглядаю його цілком. Так буває, що призначення вузького спеціаліста треба міняти, бо вони протипоказані при наявності іншого захворювання», — так розповідає про свою роботу лікарка амбулаторії №2, КП «Вознесенський міський центр первинної медико-санітарної допомоги» Оксана Анатоліївна Левченко.

- У мене підвищений тиск і я вже 14 років під наглядом у лікаря. А зараз у мене ще і серце хватає, – каже жінка середнього віку.
- А як хватає? Швидко чи довго? Як часто? Розкажіть детальніше, Наталія Петрівна, – запитує лікарка.
- Ні не дуже часто, може пару разів на день, схватить та майже одразу і відпускає. А ще я під наглядом ендокринолога.
- Коли останнього разу відвідували ендокринолога?
- Мабуть пару років тому.
- Давайте я вас огляну, а потім дам направлення до спеціалістів, отримуємо результати та тоді вирішимо, що можна зробити. А ще я вам дам щоденник. В ньому є рекомендації щодо харчування. Будь ласка уважно подивіться та дотримуйтеся цих правил. Також потрібно кожного дня вимірювати свій тиск, як ви це робите зараз та ще пульс та відмічати у щоденнику. Потім його обов’язково берете з собою, коли прийдете до мене.

Після повного огляду пацієнтки та надання направлень, рекомендує одягатись більш зручно для огляду лікаря та бути уважної до себе та своїх відчуттів.

Сама Оксана Анатоліївна корінна жителька Вознесенська – і мама, і бабуся, і прабабуся з цього міста. Хоча мама Лариса Миколаївна працювала у торгівлі, маленька Оксана побачила, що професію лікаря найбільше поважають. Тому вже в 15 років зрозуміла, що хоче бути поважною людиною, а саме лікарем. Після закінчення Одеського медичного університету 1997 році працювала у Вознесенську, спочатку в лікарні, а останні 7 років в центрі первинної допомоги, бо саме такого спеціаліста тут не вистачало.

Оксана Анатоліївна має чудову родину, якій присвячує майже весь вільний час. Чоловік Юрій – приватний підприємець та на всі руки майстер – займається ремонтом побутової техніки. Нещодавно турботливий господар навчив свою дружину ловити окунів на Лимані саме на спінінг та блешню, обдурюючи маленьких хижаків .

Особливо лікар пишається своєю красунею донечкою, із захопленням показуючи її професійні фото. Донька Марія зараз вдома на канікулах, готується до святкування повноліття. А навчається на Хімічному факультеті Київського Національного Університету на бюджеті (!) та перейшла на другий курс.

Побажаємо Оксані Анатоліївні гарного літнього відпочинку, адже їй справді нелегко буває надавати якісну медичну допомогу своїм пацієнтам.

Джерело: Миколаївський місцевий благодійний фонд "Вихід"