Анна Король взяла интервью у мэра Пароконного

Підміна понять або про те, навіщо діяти всупереч здоровому глузду.

В обласній газеті «Южная правда» (No23/23649) була розміщена публікація в стилі прямого звинувачення на адресу нині діючого мера Южноукраїнська Віктора Пароконного. Як я зрозуміла, зустріч «групи товаришів» з очільником обласної ради Вікторією Москаленко відбулася з приводу того, що в Южноукраїнську сталася «пробуксовка» на шляху бліц- централізації. Скажу відверто, що мене здивувало: на цьому зібранні не було Віктора Пароконного! При цьому, саме діючого мера назвали причиною у протистоянні громаді на шляху створення об’єднання міста з оточуючими селами. Винного призначили. «До боротьби» з Пароконним, як показує публікація, дехто завжди готовий. Лишається тільки поставити крапки над «і» в цій завуальованій історії: якщо не чиїмось інтересами, то подвійною мораллю – без сумніву.

Вікторе Кириловичу, громаді області стало відомо з публікації, яку надала прес- служба Миколаївської ради, ніби-то Ви «стаєте на заваді реалізації реформи». Піддаються сумніву також результати дослідження місцевої ініціативи, згідно діяльності якої стало відомо, що більше тисячі мешканців Южноукраїнська проти такого об’єднання.

- Що відбувається насправді та що це за «тайна вечеря», результатом якої стало пряме звинувачення на Вашу адресу?

- Скажу відверто, що публікацію не читав. Більше того, прес-службою Миколаївської облради я не був запрошений на ту нараду. Щоб стало зрозуміло, що відбувається навколо самої теми об’єднання, скажу наступне.

По-перше, для Южноукраїнська в процесі здійснення реформи децентралізації головним є енергозбереження, ресурсне збереження, енергетична ефективність та модернізація вкрай застарілого, в багатьох випадках не проектного обладнання і мереж житлово-комунального господарства міста. Ми тут маємо в понад 20 мільйонів гривні щорічних збитків у вигляді тарифне не облікованих втрат за поставлені послуги і просто понаднормативних втрат комунального ресурсу. Ця проблема тягнеться понад 10 років.

Вона та інші не прості проблеми моно міста, як і інших «атомних» міст є на контролі в Адміністрації Президента України, адже Програма соціально- економічного та культурного розвитку нашого міста на 2016 – 2020 рр., яку міська рада прийняла 31.03.2016 року, зверстана виключно за вимогами Стратегії сталого розвитку «Україна 2020» Президента України. Наразі вона успішно виконується і потребуватиме, принаймні ще 4 роки коли місто суттєво відчує результати цієї роботи.

На відміну від обласної ради, ОДА володіє колом питань, які наразі є головними по місту і які воно послідовно вирішує. А стосовно позиції голови обласної ради Вікторії Москаленко до так званої «ініціативної» групи, то вони мають виходити з того, що держава задекларувала добровільне, а не примусове об’єднання територіальних громад. Добровільне – значить «з доброї волі». І Конституція України цю норму теж чітко прописала. Отже, є дві сторони – громада міста Южноукраїнськ і громада навколишніх сіл Костянтинівської, Семенівської та Іванівської сільрад Арбузинського району, які за доброї волі та спільної згоди можуть створити об’єднану територіальну громаду. Крапка! Моя роль в цьому процесі проста і зрозуміла, як правда: примусу на жителів міста ніколи не чинив і чинити не буду. Для мене важлива думка кожного, хто проживає в Южноукраїнську.

Посилання на процедуру літа 2015 року щодо об’єднання громад, то вона була задіяна з грубішими порушеннями, та і самі депутати попереднього скликання ще у вересні 2015 року зняли це питання з розгляду. У мешканців і раніше були сумніви щодо об’єднання, а коли стало відомо, що так щедро обіцяної землі нема і коли побачили глибину власних проблем, то думка громади стійка, тільки ні – ніякого об’єднання не може бути. Наш шлях виходу з моно депресивної природи міста, як у Європі – через створення «Індустріального технопарку». Під такий шлях розвитку і в АЕС є свої пропозиції і місто теж має що запропонувати. Думку про створення індустріальних технопарків на подібним нам територіях висловив і Прем’єр-міністр, коли був у Чернівцях 14.12.2016р., де наголосив, що проект такого Закону вже є.

- Безперечно, Ви маєте тільки так діяти, адже зобов’язані працювати на громаду міста, відстоюючи її інтереси. Та мене цікавить питання: Ви особисто проти об’єднання міста з сусідніми селами?

- Ні! Я ще з 2002-го року висловлював свою позицію щодо умов які мають бути виконані під таке об’єднання: надати мешканцям соціально не захищеного моно-міста хоча б 2 – 3 тисячі гектарів орної землі, наприклад, як це має Нетішин, Хмельницька АЕС. В 2015 році в своїй передвиборній програмі я єдиний з кандидатів, хто прописав можливість об’єднання громад.

Аби бути послідовним, через півтора місяця після мого обрання на посаду міського голови 27 грудня 2015 року я і сільській голова Іванівки звернулись в Миколаївську ОДА і обласну раду з листом, що ми готові йти на об’єднання громад Южноукраїнська, Костянтинівки та Іванівки. Було додано проект «Крокуємо до гідності», де ми пропонували, як дороги налагодити, як дітей з сіл до наших шкіл долучити.

У відповідь - тиша. Ніхто нам не відповів. Ми проаналізували: чому? Земель вільних нема. Є 1% і це яри та лісосмуги. Ми зрозуміли, державні кошти 30-км зони через селищну і обласну раду і так мають, наприклад, Бузькому дати належні електричні мережі і воду та інше належне, як їм та іншим селам, що є поряд з АЕС і це буде, і принципово, і швидше, ніж це робити через перевантажений власними проблемами бюджет міста, де нема техніко- економічного обґрунтування під наше довготривале об’єднання.

- Як місто відреагувало на все це?

- Пройшли громадські ініціативи і практична більшість мешканців сказали цьому об’єднанню своє «Ні». Більше того, з’ясувалось, що Южноукраїнськ накопичив дуже багато проблем і їх вирішення потребуватиме, принаймні п’ятирічку навіть при бюджеті децентралізації, бо є потреба в 270 млн. грн. на модернізацію основних об’єктів його соціальної інфраструктури, що ми і робимо майже рік згідно нової Програми соціально-економічного розвитку міста з квітня 2016 р. Вище я про це дещо вже пояснив.

- Я пропоную повернутися до тієї інформації, що розмістила обласна рада на першій полосі «Южної правди», де під сумнів взята реакція містян на реформу примусового об’єднання з громадами сусідніх сіл.

- Щоб сумнів той розвіяти, потрібно говорити цифрами та фактами, бо Вони, як відомо, річ уперта та безальтернативна. Ми завершуємо свого роду міський референдум, в якому вже взяло участь понад 3,5 тисячі родин міста. На відривному талоні під особистий підпис листа соціально-іменного опитування різних верств населення в графі «за» є біля 8%, а «проти» об’єднання громад поставили свій підпис понад 92% мешканців, опитування ще триває. А перед цим було ще дві, вже названі громадські ініціативи і там проти об’єднання понад тисячу голосів. То куди тут об’єднуватись? І своє завалимо, і тим, іншим, не допоможемо. Наші зусилля спрямовуються на подолання болючих для громади міста проблем. Я вже говорив, що на їх подолання нам потрібно понад 270 мільйонів гривень і це – лише перші підрахунки. Маю також наголосити, що соціально благополучне «атомне» місто, це один з важливіших факторів безпечної роботи АЕС.

- Вікторе Кириловичу, чи могли б Ви деталізувати ті проблеми, про які вже вкотре згадали? Адже Южноукраїнськ, як в тій пісні, - «звучит гордо».

- Так, Южноукраїнськ займає гідне місце в області серед міст обласного підпорядкування. Дехто схильний думати, що забезпеченість міста всіма життєвими благами висока і причиною такого стану речей є близьке розташування атомної електростанції. Це хибна думка! Ми – не утриманці АЕС і на балансі станції не перебуваємо. Господарська діяльність вимагає бути економістами, спеціалістами широкого профілю, щоб справлятися з тією кіпою проблем, яка вимагає діяти. Причому, терміново, виважено, активно. А тепер – відповідаю на Ваше питання в частині існуючих в Южноукраїнську проблем та негараздів. Зовні Южноукраїнськ дійсно привабливе місто і ми про це дбаємо. Але в його фінансово-економічній, соціально-комунальній та екологічній основі є дуже великі проблеми. Зокрема. За вказані 5 років ми повинні позбутись вище названої, щорічної 20-и мільйонної збитковості в комунальній сфері. Це перш за все понад нормативні втрати води і тепла. На жаль, місто будували під круглі і знаменні дати і «наламали дров». Це не проектні і збиткові мережі, спрощені до норм проектування теплові об’єкти та безліч іншого, що і дає збитки та борги. Вони руйнують розрахунки з АЕС, бюджет, охорону здоров’я, все інше і в любий час можуть перейти в суттєве підвищення тарифів на комунальні послуги. Є також аварійні і застарілі та не якісні об’єкти по очищенню води, яку ми беремо з річки П. Буг та дуже витратні і аварійні по напірному колектору очисні споруди по стокам.

А ще є розкрадені житлово-комунальні та соціальні об’єкти на загальну суму в понад 60 мільйонів гривні. Є екологія (звалища відходів), є зношеність житлових будинків і ліфтів, є потреба зайнятись благоустроєм «розбитих» вулиць і доріг в мікрорайонах та енергозбереженням по всій інфраструктурі міста, є потреба в розбудові житла та багато чого іншого.

- Мені ніяк не дає спокою той факт, що колишні градоначальники Южноукраїнська, деякі ініціативні депутати облради, власне пані Москаленко мали б поцікавитися, який «мікроклімат» міста, до складу котрого прагнуть приєднати три села Арбузинського району?

- Про градоначальників можу сказати наступне: і Стулін, і Кваснєвський пішли зі своїх посад, м’яко кажучи, з «вовчим білетом». Інакше підозра в корупційних діяннях в народі не кваліфікується. А сьогодні це такі-собі «лицарі справедливості та борці за народ». Насправді ж вони сплять і бачать, як повернутися бодай одному в мерське крісло, а інший «підтягнеться» в замісники чи що там вони напланували. Я не прихильник позиції звалювати вантаж існуючих проблем на «попєрєдніків», тому скажу наступне.

Коли працювали бувші градоначальниками на посаді у виконкомі, то, я переконаний, що вони не знали і не розуміли, що є такі непрості проблеми в споживанні комунальних послуг. Сьогодні, може, і знають, бо інформації наразі багато, та все ж кажуть, що енергозбереження в місті зайве і взагалі у нас все добре. І це реальне підтвердження того, що і сьогодні проблеми міста їх не турбують, у них одне – йти на вибори і, як вони думають, знову прийти до влади. Це чистішої води популізм.

А проблеми міста – давні. Бажання з них скористатись є сьогодні у багатьох. Принаймні, дехто з ініціаторів об’єднання громад кажуть, що водоканал потрібно віддати до АЕС за борги і така їхня думка в повній мірі кореспондується з бажанням тієї ж АЕС забрати цей водоканал собі. Думаю, що вони тут об’єднались. Прагнення до нових, дочасних виборів чітко прописують їхнє бачення в тому, що нові депутати будуть більш слухняні і самі віддадуть цей водоканал на АЕС. Ось тут і зарита «собака».

- Своєрідним «яблуком розбрату» між АЕС та Южноукраїнськом є водоканал. Чому навколо цього об’єкта точиться така боротьба та кому він має належати?

- Поясните це не складно. Відомо, що теплова енергія в Южноукраїнську від АЕС не дорога, вона є похідним, побочним продуктом від способу генерації електроенергії на АЕС і на загал вартує біля 200 гривні за Гкл. вже у споживача. Так є по всім «атомним» містам. І по всім цим містам штучно боргують їхні водоканали.

Таке зростання боргу в між тарифні стосунки міст і АЕС заклав «Енергоатом» ще понад 10 років назад. Ціль – виправити їх же помилку, коли це майно було передано у власність територіальних громад вказаних міст. Причина – вернувши собі вказані об’єкти, самостійно встановлювати ціну (тариф) перш за все на тепло і звісно відпускати його місту, принаймні не по 200 грн., а вже по 1000 - 1500 грн. за Гкл. Про це вже велась розмова Києві. Звісно, місто, нинішні депутати проти, бо існуюча «пільга» надлишкової теплової енергії хоч якось компенсує величезний розрив купівельної спроможності 40% мешканців, які отримують свої статки від електростанції і 60% решти міста, яка не витримає такого підвищення тарифу, бо є його моно специфіка – і безробіття, і низькі статки у основної частки міста, де понад 25%, це пенсіонери і мало хто з них зможе отримати субсидії.

Тобто, не все так просто і однозначно в зовні благополучному Южноукраїнську. Та у всіх є реальна підозра, що наш «водоканал», а це понад 500 тон енергетично ємного обладнання на виробничих площах в понад 4 тисячі метрів квадратних та колектив в понад 300 одиниць персоналу, який в разі його приватизації новим господарем за рахунок громади зможе щорічно давати додаткової моржі в 120 – 150 мільйонів гривні. Є на що зазирати! Тут не то що банкрутство, тут ладні і посадовців міста звинуватити у всіх смертних гріхах аби досягти свого. Як далеко підуть замовники псевдо проблеми, покаже, принаймні клімат соціально-економічної ситуації і не в першу чергу нашого міста.

- Миколаївською обласною радою в особі пані Москаленко висловлено особисто Вам відсутність державницької позиції, бо ніби-то Ви стоїте «на заваді територіальної реформи». А чи пані Москаленко, як очільниця обласної ради, поцікавилася станом речей в Южноукраїнську, про які Ви щойно розповіли читачам?

- Дивно. В травні 2016 року В.В. Москаленко та В.В. Бонь особисто були в Южноукраїнську, бачили розвиток міста, новітні технології, якими ми почали долати вказані вище мільйонні втрати, то принаймні Вікторія Вікторівна могла б і приїхати знову чи принаймні подзвонити, а так я бачу тільки зібрання, на якому однобоко і безпідставно сипали «каміння звинувачень» на мою голову.

Ми тоді, в травні 2016 року і сучасну диспетчерську обліку комунальних послуг відкрили, і нові теплові пункти з засобами обліку тепла і води продемонстрували і засоби будинкового доочищення води питної показали і унікальний проект роздільного збирання відходів запустили в дію і сучасний ЦНАП відкрили.

Це далеко не всі наші кроки у виконанні ємної програми розвитку міста на період до 2020 року. За потреби ми завжди готові поділитись своїм та інший досвід нам теж цікавий. А в частині складових реформи, то їх декілька.

Для нас властива субсидіарність – основний правовий принцип захисту людини в реалізації засобів децентралізації, де відповідальність за тарифну захищеність та комунальне самоуправління має стояти в центрі її процесів. Адже саме тут у нас є величезний резерв заощаджень і ми просто зобов’язані його використати. Це не просто з огляду на запущеність комунального господарства міста але реально, коли діяти послідовно і цілеспрямовано.

Стосовно державницької позиції, так запрошую до міста будь кого і думаю, нам соромно не буде. Ми як взяли курс на виконання Стратегії «Україна 2020», так його і виконуємо. Я знаю і інше. Саме керівництво сусідньої Костянтинівської селищної ради каже, що вони геть самодостатні і це дійсно так, вони не бідні. У мене тоді запитання, навіщо їм так наполегливо, особливо останні пів року, добиватись об’єднання, коли про особливості економіки і соціального стану міста вони і так добре знають?

Відповідь можу припустити май же без помилки: це амбіції нинішнього селищного голови теж бути обраним головою такої великої громади! А толку для міста? За 9 років його перебування на посаді селищного голови хоча б пару кілометрів траншеї викопали та провели б питну воду в с. Бузьке. Це і обласної ради стосується. Ще раз наголошу, потрібні кошти навіть по щорічним відрахуванням на 30-кілометрову зону АЕС у них завжди є.

Так що, задля цього та ще чогось треба з не безпроблемним містом об’єднуватись? Багато питань. І всі – риторичні.

- Іноді мені здається, що «не все так чудово в Датському королівстві». Щось іде не так! Бо інакше б не стояла очільниця облради в епіцентрі протистояння, обравши однодумцями опонентів діючого мера Южноукраїнська. І керівництво обласної держадміністрації вивчило б досконально це питання. Не можна забувати людей заради «галочки» в звітах, якщо навіть стоять вони за таким багатообіцяючим процесом, як реформи.

- Я періодично інформую ОДА про певні особливості нашого розвитку. Передавав альбоми, надавав копії потрібних матеріалів. Останній раз і ті, які наразі за ініціативою керівників «атомних» міст було направлено в Адміністрацію Президента України в Кабінет Міністрів України та в НКРЕ КП. Це відбулось після того, як в Адміністрації Президента України нас, міських голів, в лютому цього року уважно вислухали і пропрацювали з нами понад дві години по названих та інших проблемах наших міст та дали нам завдання, які ми і виконали у вигляді проектів змін до низки нормативно-правових Актів країни. Розумію, що багато питань на часі є в голови ОДА, його помічників і зайве ми їм не докучаємо. Та немає вищої мети, ніж отримати довіру до влади.

Це стосується і керівництва обласної ради, і районних рад, і мерів міст, і депутатського корпусу. Порозуміння – основа консолідації суспільства, запорука консенсусу. Кращого і розумнішого в демократичному суспільстві ще ніхто не вигадав. Лишається тільки сподіватись, що голос громади Южноукраїнська буде почутий.

- Вам втретє жителі міста довірили бути мером. Це говорить про Ваш авторитет, про Ваші професійні здібності та людські якості. Дозвольте подякувати за інтерв’ю та поцікавитися на його завершення: - Які перспективи має Южноукраїнськ навіть за таких складних умов його життєдіяльності?

- У нас в місті багато робиться по енергозбереженню, по екології, по соціальному захисту та в інших сферах життя, і судові тяжби є, і компроміси знаходимо, і проблем багато, та нашу Програму соціально-економічного та культурного розвитку міста на 2016-2020 роки, яка зверстана під вимоги Стратегії сталого розвитку «Україна 2020» Президента України, ми спроможні виконати використовуючи засоби децентралізації, де енергозбереження, ресурсне збереження, енергетична ефективність та соціальні вектори є не пустими звуками, а нашим головним орієнтиром, бо саме тут і є доля людей.

Все проходить – все минає. Лишаються добрі справи, наснажені виваженими вчинками, вагомими Проектами, що слугуватимуть громаді. Один східний мудрець сказав, що не по голосних словах пізнають людину, а по вагомих ділах. І кожне з них має бути спрямоване на благо тих, кому служимо, хто висловив нам довіру. Іншого не дано, бо то вже буде або підміна понять, або діяння всупереч здоровому глузду.

Бесідувала Ганна Король