Политика | 5 Февраля, 2020

«Або Зеленський схаменеться, або ... тоді без шансів, прискорений капець країні і державі, в усіх сенсах» - Гриценко

Само-дискредитація, прискорена і дуже небезпечна.

«Слуги народу», зібрані під вибори на скору руку, — прогнозовано посипалися. Морально і ціннісно посипалися. Про професійність промовчу.

Посипалися після перших же іспитів на спокусу, після навіть поверхневих розслідувань журналістів, після кількох «спілкувань» з пранкерами…

Одразу повилазило мурло — і раніше судимих насильників, і нових «кришувальників», і кар‘єристів-схемотехніків, і любителів дешевого сексу, і неприхованих ватників, і явних лобістів олігархату, і «безсеребреників» з купою Luxury-авто, і просто жадібних на державні гроші, хоча б невеликі, хоча б для тещі на житло…

Сумно все це спостерігати. І радіти чи зловтішатися тому не варто. Така само-дискредитація влади, при тому що люди надали їй небачену раніше підтримку, може спричинити дуже тяжке розчарування і масову зневіру.

Маятник очікувань/уподобань може знову хитнутися в нову крайність. У яку? І з якими тепер очікуваннями? Я не знаю. Може Ви знаєте?

Знаю твердо одне: найбільше шкода втраченого часу — країна його не має. Бездумні непрофесійні ігрища в «реформи» і швидка моральна само-дискредитація влади лише прискорять потік еміграції закордон. Молодших, освіченіших, здоровіших… Залишатимуться хто? Вірно: старші, неосвічені, хворі, непрацездатні…

І тоді вже скоро не буде з ким піднімати країну, яку б нову владу народ не обирав. Ось чому час — головний фактор.

Де межа? Для себе я визначив рубіж — березень місяць наступного року. Десь аналітично, десь інтуїтивно, саме такий часовий рубіж. Після якого стане ясно остаточно. Для мене принаймні.

Або Зеленський схаменеться, зупиниться, усвідомить глибину прірви попереду і рішуче внесе глибинні корективи в свою політику і в кадрову політику насамперед, або… тоді без шансів, прискорений капець країні і державі, в усіх сенсах.