75 років тому в Миколаївській області відбулося падіння метеорита Кримка

21 січня 1946 року о 18 годині біля сіл Кримка, Катеринка й Петрівка Первомайського району Миколаївської області впав єдиний за XX-XIX сторіччя великий метеорит на території Миколаївщини. Про це кореспондентам Суспільного розповіла завідувачка відділом виставок Миколаївського обласного краєзнавчого музею Світлана Романенко.

Із 1946-го до 1954 року зібрали 78 індивідуальних екземплярів метеорита загальною вагою майже 40 кг. Зразки метеорита Кримка зберігають у Національному науково-природничому музеї НАН України.

"Метеорит Кримка належить до рідкісної та по-особливому цінної групи метеоритів, що містять унікальну інформацію про фізико-хімічні процеси, що відбувалися на ранніх етапах формування Сонячної системи. Згідно з Постановою, такі метеорити мають зберігатися лише в науково-природничих музеях республіканського значення при Академії наук. Тому до Миколаєва надіслали не оригінальний зразок, а муляж кам’яного метеорита", — розповіла Світлана Романенко.

У 1946 році з’ясуванням обставин падіння боліда, організацією збору й вивченням його осколків займалися Рафаїл Дрейзін та вчений секретар Комітету з метеоритаів Академії наук Української РСР Павло Сушицький. Щоб дізнатися про деталі події, Дрейзін надіслав у всі районні установи відповідні запити, провів бесіди на радіо з радіослухачами та опублікував статтю “Цікаве небесне явище” з проханням до очевидців надсилати свої спостереження. Завдяки свідченням людей з’ясували, що болід летів у напрямку з північного заходу на південний схід. Це явище спостерігали в багатьох районах Миколаївської області.

Збереглися спогади Євдокії Семенівни Онищак, жительки села Чернігівка Доманівського району, що розташоване на відстані майже 100 км від села Кримка: "Вечір був хмарним, падав сніг. І раптом у вікні стало дуже світло, ніби вдень. Я з мамою та братом швидко вибігла з хати на вулицю. Ми побачили на небі велику вогняну кулю, більшу за розмірами, ніж повний місяць. Вона швидко летіла й була така яскрава, що боляче було дивитися, сльози котилися з очей. Також ми чули на небі шум і відчували страх і тривогу. А через місяць по радіо розповіли, що це падав небесний камінь".

Також це явище спостерігали в Одеській, Кіровоградській областях, у південних районах Київської та Полтавської областей. Зокрема, в селищі Нові Санжари, що за 300 км від Кримки, — найвіддаленішому населеному пункті, де бачили болід.

Науковці Віра Семененко та Кирило Шкуренко в дослідженні "Історія падіння метеорита “Кримка” та збору його зразків" розповідають, що детально задокументували цю історію не лише науковці, а й житель села Кримка Павло Романюк. Саме він організував пошук зразків, їхнє колекціонування з реєстрацією, описом місця й часу знаходження, положення зразка на землі та його ваги. Він вів переписку й контактував із науковцями. Найбільше з Дрейзіним. Листи писав у двох екземплярах. Один надсилав, а другий залишав у себе. Зараз цей архів зберігається в його доньки. 1951-го Романюк знайшов 69-й уламок. Це був найбільший екземпляр серед усіх знайдених за весь час пошуків. Його вага 5940 г.

Романюк працював у колгоспі бригадиром садівничої бригади. Саме завдяки роботам із насадження дерев для закріплення сипучих пісків вдалося знайти таку велику кількість каменів. Останній 78-й зразок вагою 308,71 г знайшли 2 серпня 1954 року.

Зібрані за вісім років 78 індивідуальних екземплярів допомогли Дрейзіну точно окреслити еліпс розсіяння метеорита та встановити його параметри. Результати досліджень опублікували в спеціалізованих журналах та презентували на наукових метеоритних конференціях.

Із 45-ти відомих на території України падінь і знахідок метеоритів чотири належать до метеоритних дощів. Один із них — Кримка — відомий у світі як серед дослідників, так і серед колекціонерів.

Источник