Трамп готує велику угоду: що запропонують Україні та де Зеленський проведе червону лінію

10–11 листопада в Абу-Дабі відбудеться зустріч представників України, США та Росії, яка може стати одним ізнайважливіших дипломатичних моментів цієї осені.

Адміністрація Дональда Трампа готує нову концепцію європейської безпеки, Москва хоче обговорювати майбутній міжнародний порядок, а Володимир Зеленський чітко дає зрозуміти: існують принципові питання, на які Україна не погодиться за жодних обставин. Особливу тривогу викликає й інше — Європа не братиме безпосередньої участі в тристоронньому раунді переговорів.

Йдеться не про саміт G20, як іноді помилково повідомляють, а про окремі переговори щодо завершення російсько-української війни. Саміт G20 запланований на грудень у США, тоді як листопадова зустріч відбудеться вОб'єднаних Арабських Еміратах. За інформацією Reuters, переговори стануть першим тристороннім раундом після лютого, коли дипломатичний процес фактично зупинився через загострення ситуації навколо Ірану.

Американську делегацію представлятимуть спецпосланець Стів Віткофф і Джаред Кушнер, зять Дональда Трампата один із ключових учасників його дипломатичної команди. Російську сторону очолить помічник Володимира Путіна Володимир Мединський. Україна також готує свою делегацію для переговорів на робочому рівні.

Напередодні зустрічі Володимир Зеленський провів 90-хвилинну телефонну розмову з Віткоффом і Кушнером. За словами президента, Україна представила американській стороні власні пропозиції щодо майбутніх переговорів, а також порушила питання гарантій безпеки та необхідності посилення протиповітряної оборони перед зимою. Проце повідомляє Kyiv Post.

Водночас Зеленський уже окреслив питання, які Київ вважає першочерговими. Під час спільної пресконференції зканцлером Німеччини Фрідріхом Мерцом 3 листопада президент заявив, що американська сторона готова обговорювати гарантії безпеки для України та пакет економічного відновлення.

«Не може бути стабільного і сталого миру, якщо Європа не буде залучена в тому чи іншому форматі до перемовин», — наголосив Зеленський.

Українська сторона планує порушити питання припинення російських ударів по енергетичній та критичній інфраструктурі, розблокування Чорного моря, активізації обмінів військовополоненими й повернення українських громадян. Президент також висловився за формат обміну «всіх на всіх».

Однак найбільш складними залишаються територіальне питання та майбутні гарантії безпеки. Київ неодноразово наголошував, що не погодиться на юридичне визнання окупованих українських територій російськими. Також Україна не збирається відмовлятися від права самостійно визначати своє майбутнє, включно з вибором міжнародних союзів.

Фактично Зеленський опиняється перед непростим дипломатичним завданням: продемонструвати готовність до переговорів, але не допустити домовленостей, які створять умови для нової російської агресії.

Тим часом Дональд Трамп робить дедалі гучніші заяви щодо майбутнього мирної угоди. Після зустрічі з російським представником Кирилом Дмитрієвим американський президент заявив, що може бути близькою «велика, прекрасна угода», яка стосуватиметься не лише України, а й усієї Європи.

Саме ця фраза викликала особливу увагу міжнародних оглядачів. Якщо раніше американська дипломатія зосереджувалася переважно на припиненні війни, то тепер Вашингтон фактично просуває ширшу концепцію перебудови системи європейської безпеки.

5 листопада Джаред Кушнер представив п'ять основних напрямів цієї ініціативи: постійні консультації з питань безпеки, надійні канали комунікації між державами, більша військова прозорість, взаємні заходи зі зниження ризику ескалації та довгострокова система безпеки для Європи.

Особливо цікавою стала його заява щодо права держав самостійно визначати власні союзи. Кушнер наголосив, щожодна країна не повинна мати права вето щодо суверенного вибору іншої держави. Він також підкреслив, що НАТО залишатиметься центральним елементом колективної оборони Європи.

Це принципова теза для України, адже саме обмеження українського зовнішньополітичного курсу протягом багатьох років було однією з вимог Кремля. Водночас поки що йдеться про запропоновану американською адміністрацією концепцію, а не про підписаний міжнародний договір чи остаточно погоджений план нового світового порядку.

Не менш показовою є ситуація з Європою. Російська сторона вже дала зрозуміти, що європейські представники не братимуть безпосередньої участі в тристоронніх переговорах 10–11 листопада. Дмитро Пєсков пояснив це особливостями формату зустрічі, але водночас визнав, що питання майбутньої європейської безпеки рано чи пізно потребуватимуть окремого діалогу з європейськими державами.

Для Києва така ситуація є принциповою проблемою. Європейські країни забезпечують значну частину фінансовоїта військової підтримки України, а в разі укладення мирної угоди саме вони можуть відігравати ключову роль у гарантуванні її виконання.

Канцлер Німеччини Фрідріх Мерц підтримав позицію Зеленського, наголосивши, що Україна та Європа мають бути залучені до процесу визначення майбутнього континенту.

Водночас американська адміністрація намагається не допустити зриву переговорного процесу. За інформацією Reuters, ще до зустрічі в Абу-Дабі представники США проводили консультації з Францією, Німеччиною, Великою Британією, Європейським Союзом і НАТО щодо гарантій безпеки для України та майбутньої системи європейської безпеки.

Це означає, що Європа не повністю усунута від дипломатичного процесу, хоча за столом основних тристоронніх переговорів її представників не буде.

Важливо й те, що Москва поки не демонструє готовності відмовитися від своїх територіальних вимог. Росія прагне обговорювати не лише припинення бойових дій, а й ширші питання ролі НАТО та майбутнього безпекового балансу в Європі. Для Кремля це можливість спробувати закріпити політичні результати війни дипломатичним шляхом.

На цьому тлі особливого значення набуває позиція України щодо гарантій безпеки. Київ хоче отримати не просто політичні обіцянки, а конкретні механізми, які не дозволять Росії знову розпочати масштабну агресію після можливого припинення вогню.

Чи зможуть сторони домовитися вже 10–11 листопада? Поки що підстав очікувати остаточного мирного договору немає. Навіть американська дипломатія розглядає майбутню зустріч як продовження складного переговорного процесу, а не як фінальне підписання угоди.

Найбільш реалістичними результатами можуть стати домовленості щодо гуманітарних питань, обмінів полоненими, енергетичного перемир'я та подальшої підготовки зустрічі на рівні президентів.

Для Трампа це шанс продемонструвати здатність впливати на глобальні конфлікти та сформувати нову системуміжнародних відносин. Для Путіна — можливість домогтися перегляду європейського безпекового порядку. Для  Зеленського — надзвичайно складний дипломатичний баланс між необхідністю припинити війну та захистом українського суверенітету.

І головне питання залишається відкритим: чи стане нова американська ініціатива основою справедливого миру, чи перетвориться на чергову спробу великих держав домовитися про майбутнє Європи без повного врахування інтересів тих, кого ця війна торкнулася найбільше?

Адже мир без надійних гарантій безпеки може виявитися лише тимчасовою паузою перед наступною війною.