«Сили були 10 до 1», — розвідник розповів, як ЗСУ вдалося втримати оборону на межі Миколаївщини та Херсонщини

Військовослужбовець 28-ї окремої механізованої бригади імені Лицарів Зимового Походу на псевдо «Курт» розповів, як Сили оборони відбивали Миколаїв у березні минулого року та тримали оборону на межі з Херсонською областю.

Інтерв’ю з військовим облікувало Військове телебачення України.

— Моя група перемістилася до Миколаєва, який був майже в облозі. Там вели бої інші підрозділи і ми приїхали їм допомагати. Проти нас воювала морська піхота Російської Федерації, десантники і всі штатні підрозділи — артилеристи, танкісти російської армії. Дуже багато було підрозділів з Кавказу, які ми теж успішно розбивали. Втримали місто і не пустили ворога в Миколаїв. Бої йшли і в передмісті, і в районі Миколаївського аеропорту. Тобто обстановка була така, що якби вони відрізали повністю місто, то Миколаїв був би оточений, і його чекала б доля Маріуполя, — говорить «Курт».

12 березня його підрозділ перейшов у наступ на противника. Бійці пішли на зачистку населеного пункту Прибузьке. Цього ж дня «Курт» зі своєю групою висунувся в Українку, і вже потім в ці два населені пункти заводив інші підрозділи 28-ї бригади. Група «Курта» продовжилиа рух у напрямку Луча і Посад-Покровського. В Посад-Покровському вони зустрілися з дружнім підрозділом розвідки, який там сидів і контролював дії противника, а також повідомляв про переміщення ворога. «Курт» завів один із підрозділів в Посад-Покровське і на ранок 14 або 15 березня вже йшов у Степову Долину, щоб ЗСУ могли вирівняти лінію фронту.

Після зачистки повернулися у Посад Покровське. Дрон показав, що на перехресті за селом ворог почав окопуватися. Тож бійці вирішили йти на штурм разом з бійцями 131-го розвідувального батальйону.

— Зайшли на позиції противника. Вибили їхню передову групу. На нас виїхали три танки. Бій у нас тривав там три години. Знищили один танк, повністю спалили, два інші танки почали відступати. Мій кулеметник під час бою знищив командирську машину. Розстріляв тих, хто намагався втекти. Потім ми зачистили декілька бліндажів з бійцями противника. І в мене почав закінчуватися боєкомплект. Надійшла інформація, що противник підтягує резерв, щоб утримати це перехрестя, бо воно мало значення для подальшого нашого просування на населений пункт Киселівка. Нам довелося відступити, були втрати, 300-ті, потім було кілька 200-х у піхоті, яка пішла з нами, — пригадує «Курт».

Тоді бійці вирішили закріпитися на околицях Посад-Покровського. Розпочалися позиційні бої, які тривали майже щодня.

— Щоб воювати потрібні постійні резерви. Наша бригада висунулася на рубежі, зайняла їх. На той момент ми могли втримувати цю лінію. Прийняли рішення командири закріплятися на цій лінії, тримати ворога на межі Миколаївської і Херсонської областей. Вирішили у штабі, мабуть, вимотувати противника. Тому що сили, на той час, коли ми погнали їх уперед, сили були 10 до 1 по піхоті. Тобто, якщо у нас 10 бійців, у них 100. Не було сенсу затягувати підрозділи, щоб їх потім оточили. Ми вирівняли лінію і тримали оборону там, — пояснив боєць.

Довідка: «Курт» – військовослужбовець 28-ї ОМБр. Родом з Дніпра. На війні з 2014 року. Виконував бойові завдання у складі розвідувального та снайперського підрозділів по всій лінії зіткнення на сході. З початку широкомасштабного вторгнення командує мобільною групою 28-ї бригади. Разом з побратимами виконували бойові завдання із оборони міста Одеси, Миколаївщини, а також брали участь у контрнаступі сил оборони України та звільнені Херсона. Одним із перших зайшов у місто і встановив синьо-жовтий стяг на будівлі «Україна». Нагороджений орденом «За мужність» III та II ступенів.