Громада Південноукраїнська схилила голови у скорботі за полеглим Захисником Олександром Білим

Громада Південноукраїнська втратила ще одного свого захисника — гранатометника механізованого батальйону, солдата Білого Олександра Миколайовича, 1977 року народження. Це болісна й непоправна втрата: сьогодні ми попрощалися з воїном, з людиною, яка мала свою долю, свої мрії та своє місце в серцях рідних і близьких. 27 липня 2026 року його життя обірвалося після важких поранень, отриманих під час виконання бойового завдання.

Олександр народився 1977 року в селі Грозів Рівненської області. Дитинство та юність пройшли у Садовому Первомайського району. У 15-річному віці він узяв на себе відповідальність за молодших сестер після смерті матері. Працював електрогазозварювальником, трактористом, слюсарем на різних підприємствах. У 2009 році одружився, прийняв дітей дружини як рідних і став для них справжнім батьком.

У 2024 році був мобілізований. Служив чесно й віддано, виконував бойові завдання на найгарячіших напрямках. Під час виконання службових обов’язків біля населеного пункту Братське Дніпропетровської області отримав важкі поранення внаслідок удару ворожого дрону. Лікарі боролися за його життя, але врятувати не змогли.

Церемонія прощання відбулася на площі перед Палацом культури «Енергетик». Зі словами співчуття до матері та близьких загиблого звернулися заступник міського голови Марія Дроздова та начальник відділення ЦВС Вознесенського районного територіального центру комплектування та соціальної підтримки майор Андрій Чорний. Військовий передав державний прапор України, яким було вкрито труну з тілом Героя, а також прапор, привезений побратимами, рідним Олександра — як символ пошани й вдячності за його службу. Пам’ять про воїна вшанували хвилиною мовчання рідні, друзі та вся громада.

Вічна та світла пам’ять українському захиснику Олександру Білому.

Джерело