Разом служили, разом загинули: Південноукраїнськ вшановує чотирьох воїнів

Сьогодні минають четверті роковини загибелі чотирьох Захисників України, воїнів нашої громади – старшого сержанта Олександра Вячеславовича Давиденка, солдата Сергія Володимировича Денисенка, солдата Микити Олеговича Літвиненка та солдата Володимира Юрійовича Польського. Вони служили пліч-о-пліч у одному підрозділі. З 16 червня 2022 року всі четверо вважалися зниклими безвісти, а через декілька років стало відомо, що вони разом загинули під час виконання бойового завдання. У 2025 році вони повернулися додому «на щиті».

Їхня спільна доля стала символом братерства, відданості та незламності українського війська.

Старший сержант, стрілець 2-го відділення супроводження взводу охорони підвозу боєприпасів батальйону матеріального забезпечення Олександр Вячеславович Давиденко з 2015 року став на захист держави, виконував завдання на передових позиціях у зоні АТО/ООС. У 2019 році підписав контракт на військову службу. 12 березня 2022 року був мобілізований. 

Солдат, стрілець 2-го відділення взводу охорони роти забезпечення підвозу боєприпасів батальйону матеріального забезпечення Сергій Володимирович Денисенко пройшов строкову службу у 2019 році, після чого підписав контракт із Збройними Силами України. Брав участь у АТО/ООС. 28 березня 2022 року був мобілізований.

Солдат, стрілець 2-го відділення супроводження взводу охорони роти забезпечення боєприпасами батальйону матеріального забезпечення Микита Олегович Літвиненко добровільно пішов до військкомату у 2022 році, щоб стати на захист Батьківщини.

Солдат, водій 2-го автомобільного відділення автомобільного взводу роти підвозу продовольства, речового і військового технічного майна батальйону матеріального забезпечення Володимир Юрійович Польський у перші дні повномасштабного вторгнення повернувся з-за кордону, щоб стати на захист України. 14 березня 2022 року був мобілізований.

Світлі спогади про наших воїнів – Олександра Давиденка, Сергія Денисенка, Микиту Літвиненка та Володимира Польського – назавжди залишаться у серцях громади.

Вони були разом у бою й залишаться разом у нашій пам’яті – як символ непереможного духу та братерства, що єднає українських захисників.

Джерело