7 років 8 місяців за 13 шоколадок: чому суд не міг дати менше | Маю право

Тринадцять шоколадок. Сім років вісім місяців за ґратами. Це не помилка і не одруківка — це вирок Інгульського районного суду Миколаєва від 20 серпня.

Коли цифра розлетілася містом, реакція була однакова у всіх: суд збожеволів. Після резонансу суд пояснив, як вийшов такий строк. Пояснення виявилося значно цікавішим за саму новину.

Головне слово тут — не «крадіжка»

Чоловіка судили не за крадіжку. Його судили за грабіж. Це різні статті з різними строками.

Крадіжка — це коли ви взяли чуже потайки. Грабіж — коли відкрито, у всіх на очах.

40-річний миколаївець починав саме як крадій: брав шоколад тихо. Але його помітили. І далі відбулося головне: він не зупинився, не залишив товар, не вийшов з порожніми руками. Він продовжив забирати шоколадки вже після того, як його побачили.

Юридично це перекваліфіковує все. Таємне заволодіння перетворилося на відкрите — тобто на грабіж.

Вартість краденого не має значення взагалі

Ось що ламає інтуїцію більшості людей: для кваліфікації грабежу сума не важлива.

Тринадцять шоколадок чи тринадцять телевізорів — стаття буде та сама. Сам факт відкритого заволодіння чужим майном — це вже готовий склад злочину.

Тому аргумент «та він же взяв на пару сотень гривень» у суді не працює. Він узагалі не є аргументом.

Воєнний стан: чому саме зараз строки такі

Чоловіка судили за частиною 4 статті 186 Кримінального кодексу — грабіж, вчинений в умовах воєнного або надзвичайного стану.

Ця норма працює жорстко: грабіж, скоєний під час воєнного стану, іде за четвертою частиною незалежно від суми. Шоколадка це чи автомобіль — значення не має.

А санкція четвертої частини — від семи до десяти років позбавлення волі.

Нижня межа — сім років. За новий злочин суд призначив сім років шість місяців. Це майже мінімум.

Чому суд не мав підстав піти нижче

Формально закон дозволяє призначити покарання м'якше за найнижчу межу — це стаття 69 Кримінального кодексу. Але для цього потрібні вагомі пом'якшувальні обставини. У цій справі суд не знайшов жодної.

Чоловік не визнав вину. Шкоду не відшкодував. І головне — він уже мав судимість: на момент нового злочину в нього лишалося невідбуте покарання за попереднім вироком.

Частину цього невідбутого строку суд приєднав до нових семи з половиною років. Підсумок — сім років вісім місяців.

Навесні 2021-го за те саме дали рік

Вознесенський міськрайонний суд свого часу розглядав майже ідентичну історію. У вересні 2020 року місцевий житель зайшов у супермаркет «АТБ» на вулиці Київській і взяв з полиці 15 шоколадок — сім «Millenium» і вісім «Milka». Представник магазину матеріальних претензій до нього не мав узагалі.

Вирок оголосили навесні 2021 року: один рік позбавлення волі.

Порівняйте: п'ятнадцять шоколадок — рік. Тринадцять шоколадок у 2026-му — сім років вісім місяців.

Різниця майже у вісім разів, при тому що вкрадено було менше. Пояснюється вона двома речами.

Перша: у тій справі дії кваліфікували як крадіжку. Чоловік узяв товар потайки і потайки вийшов — його ніхто не зупинив. Друга: тоді не було воєнного стану, а отже, не працювала й четверта частина статті з її нижньою межею в сім років.

Той самий товар, той самий тип магазину, той самий регіон. Різні роки — і різні життя.

Що з цього варто запам'ятати

Історія виглядає абсурдно рівно доти, доки не подивитися на неї очима закону. А закон каже просту річ: під час воєнного стану будь-яке відкрите заволодіння чужим майном тягне від семи років. Хоч шоколадка, хоч гаманець, хоч телефон, вирваний з рук.

Ключовий момент — не сума, а секунда, коли людину помітили. Доки бере потайки — це крадіжка з її значно м'якшими строками. Продовжив, коли вже побачили, — грабіж і нижня межа в сім років.

Про цю норму найчастіше не знають. І дізнаються про неї вже в залі суду.

Джерела: МикВісті, Кримінальний кодекс України (стаття 186)