Южноукраїнська громада провела в останню путь Героя Сергія Ринника

Южноукраїнська громада вкотре втратила одного з кращих своїх синів. У Бахмутському районі Донецької області загинув сапер інженерно-саперного взводу механізованого батальйону солдат Сергій Ринник. 9 квітня цього року йому мало виповнитися 33 роки…

Сергій народився у селі Козубівка Доманівського району. У 1994 році його сім’я – батьки та старша сестра – переїхали у Южноукраїнськ. У шестирічному віці Сергій захопився дзюдо, яким займався до 17 років і доріс до розряду кандидата у майстри спорту.

У 2005 році він стан чемпіоном України серед школярів у своєму віці, а також неодноразово виборював медалі на міжнародних турнірах. Навчався у декількох школах міста, у тому числі у гімназії. Вчитель фізичної культури гімназії згадує: «Сергій був дуже відповідальним, сміливим, скромним, чудовим хлопцем. Хоча він був дуже фізично сильним, але з великою мудрістю користувався нею /силою/. Був вірним другом та товаришем» (за інформацією соцмережі Facebook).

Після дев’ятого класу у місцевому машинобудівному ліцеї отримав професії каменяр-монтажник-зварювальник. Багато працював в різних містах України та за кордоном. Піклуючись про батьків, здійснив їхню мрію про дачу – подарував їм будинок у Богданівці. Декілька років тому вирішив залишитися в Южноукраїнську, працюючи у підприємстві «Теплоенергомонтаж».

Згодом зустрів своє кохання – Інгу. Вони мріяли побратися, але у грудні 2022 року Сергія призвали до лав Збройних Сил України. Близько двох місяців опановував військову професію сапера. У лютому опинився на фронті. З батьками, коханою, друзями спілкувався часто, але багато не розповідав, особливо матері. Мовляв: «У мене все добре: не голодний, в теплі. Бережіть себе». А за декілька днів до загибелі зізнався: «Мамо, мені важко…» Чому – так і не зміг пояснити.

13 березня солдат Сергій Ринник загинув біля Диліївці Донецької області. Без люблячого та порядного сина залишилися батьки, без брата та дядька сестра з дітьми, без коханої людини наречена…

Восьмирічна Софійка, яку хрестив Сергій, написала йому прощального листа: «Хрещений Сергій! Ти був дуже добрий. Ми тебе любим и завжди будемо любить. Ми ніколи не забудемо тебе. Ти назавжди в нашому серці!» Цей лист був зачитаний на площі Палацу культури під час церемонії прощання з загиблим героєм.

За традицією, матір Сергія Ринника отримала від військових прапор, яким була обгорнута труна.